Учені розгадали таємницю циклонів на Юпітері за допомогою фітопланктону на Землі
Щоб з'ясувати причини вражаючої турбулентності на Юпітері, ученим знадобилася допомога океанолога.
Міжнародній групі планетологів зі США й Італії знадобилася допомога океанолога, аби зрозуміти причини появи атмосферної турбулентності на Юпітері. Науковці з'ясували, що причиною турбулентності є волога конвекція, повідомляє ScienceAlert.
Незважаючи на те, що між Землею та Юпітером дуже мало спільного, якщо поглянути на супутникові знімки цвітіння морського фітопланктону на Землі та порівняти їх із фотографіями атмосферної турбулентності на полюсах Юпітера, їх буде складно відрізнити, кажуть учені.
Подібність між Землею та Юпітером
Саме разюча подібність цих фотографій привела вчених із Каліфорнійського технологічного інституту й Інституту астрофізики та планетології в Римі до відповіді на запитання, що викликає атмосферну турбулентність на Юпітері. Виявилось, що це волога конвекція. Під час цього процесу тепліше та менш щільне повітря піднімається вгору, і цього достатньо, щоб викликати величезні циклони на Юпітері. Але для з'ясування причин появи атмосферних явищ планети-гіганта планетологам знадобилася допомога океанолога.
"Коли я побачила фотографії турбулентності навколо циклонів на Юпітері з усіма нитками та дрібними завихреннями, це нагадало мені турбулентність, яку ви бачите в земному океані навколо виру", — каже океанологиня Лія Сігельман із Інститут океанографії ім. Скриппса в Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Це особливо видно на супутникових знімках цвітіння планктону.
"Кілька років тому причиною турбулентності на Юпітері вже називали вологу конвекцію. Але не було необхідних даних, щоб підтвердити цю гіпотезу. Потім до Юпітера полетів космічний апарат "Юнона" та надіслав на Землю знімки турбулентних регіонів на полюсах планети-гіганта", — каже Петріс Кляйн із Каліфорнійського технологічного інституту.
Фотографії з космічного апарату "Юнона"
На цих знімках учені побачили скупчення циклонів діаметром 5 тисяч км із дрібнішими завихреннями та нитками розміром від 100 до 1600 кілометрів. Використовуючи зображення з оптичної камери "Юнони", Сігельман разом із колегами-планетологами вивчила рухи хмар і отримала дані про швидкість і напрямки вітру. Зображення з інфрачервоної камери апарату надали можливість дізнатися про температуру в цих атмосферних регіонах. Вища температура була в тонких хмарах, а нижча – у товстих.
Завдяки цим даним учені з'ясували, як виникає турбулентність. Вони виявили, що конвективні потоки гарячого, менш щільного повітря, які швидко піднімаються з джерел, що мають менше 100 км в діаметрі, передають енергію вгору до гігантських циклонів, живлячи та підтримуючи їх.
Нагадуємо, що під час 38-го обльоту Юпітера космічний апарат "Юнона" підлетів дуже близько до планети та надіслав унікальні зображення в дуже високій якості.
Також учені з'ясували, що Юпітер схожий на Сонце, але його не можна вважати зіркою, що не відбулася.