Спалахнула мільярди років тому. Учені знайшли на Землі ознаки вибуху наднової (фото)

Учені з Йоганнесбурзького університету, ПАР, Ян Крамерс, Георгій Белянін і Хартмут Вінклер провели хімічний аналіз космічного каменю під назвою Гіпатія, який був знайдений у єгипетській пустелі ще в 1996 році. Вони кілька років вивчали його хімічний склад і тепер у межах нового дослідження дійшли висновку, що цей камінь містить елементи, які були створені під час дуже рідкісного вибуху наднового типу la. Вони вважають, що це перший речовий доказ такого вибуху, який був виявлений на Землі, повідомляє Phys.

Декілька років учені витратили на вивчення хімічного складу космічного каменю Гіпатія, який раніше був частиною більшого твердого космічного тіла, яке прилетіло на Землю і згорівши в атмосфері, розпалося на шматки. Але це сталося ще на ранніх стадіях формування Землі мільярди років тому. Початковий аналіз цього каменю показав, що він має позаземне походження. Подальше дослідження показало, що він навіть не був створений у нашій Сонячній системі.

"Ми проаналізували хімічний склад цього каменю і дійшли висновку, що він відрізняється від усього, що є в Сонячній системі. Він не був частиною якогось астероїда чи комети. Тому ми вирішили зазирнути за межі Сонячної системи", — каже Крамерс.

Етапи пошуку місця походження каменю Гіпатія

Першим можливим поясненням наявності особливої групи елементів у камені став червоний гігант. Ці зірки є досить поширеними у Всесвіті. Але подальший аналіз унеможливив факт, що тверде тіло утворилося з речовини, яка була викинута червоним гігантом.

Наступним "підозрюваним" стала наднова типу II. І знову вчені дійшли висновку, що набір елементів, які виділяються після вибуху наднової такого типу, також не відповідають складу цього каменю. Особливо це стосується концентрації заліза.

Зрештою учені зупинили свій вибір на вибух наднового типу la. Цей рідкісний тип наднових виробляє більшу частину заліза у Всесвіті. Але такі вибухи трапляються в нашій галактиці лише 1 або двічі за 100 років.

Усе почалося з червоного гіганта

Згідно з гіпотезою, яку висунули вчені, походження каменю Гіпатія почалося з червоного гіганта, який перетворився на білого карлика всередині гігантської хмари пилу чи туманності.

Цей білий карлик опинився у подвійній системі разом із зіркою-компаньйоном. Якийсь час цей білий карлик забирав речовину із сусідньої зірки. Але потім цей білий карлик досяг межі в поглинанні речовини і вибухнув надновий тип Ia всередині хмари пилу.

Білий карлик, який вибухає надновим Ia, не просто розлітається на шматки, а буквально розлітається на атоми. Речовина наднового типу Ia вилетіла в космос у вигляді атомів газу. Після охолодження ці атоми газу почали з'єднуватися з частинками хмари пилу.

"Це поєднання зрештою і сформувало батьківське тіло каменю Гіпатія", — говорить Крамерс.

Космічне тіло набуло своєї форми на краю Сонячної системи

Учені вважають, що перетворення батьківського тіла Гіпатії на твердий камінь відбулося через мільйони років на ранніх стадіях формування нашої Сонячної системи. І ймовірно це сталося на зовнішніх межах нашої зіркової системи, а саме у хмарі Оорта чи поясі Койпера.

Якоїсь миті батьківський камінь Гіпатії почав летіти до нашої планети. Досягши її, він згорів в атмосфері та розпався на частини. Один з уламків цього небесного тіла, який назвали каменем Гіпатія, і був помічений у єгипетській пустелі.

"Якщо наша теорія правильна, то камінь Гіпатія буде першим на Землі речовим доказом вибуху наднового типу Ia. Але потрібні додаткові дослідження, щоб підтвердити цю теорію", — каже Крамерс.

Фокус уже писав про те, що вчені сподіваються побачити вибух наднової вже найближчим часом. Але якщо ця подія відбудеться близько, за космічними мірками, від Землі, це може бути небезпечним не тільки для планети, але й для всього людства.

Також астрономам вдалося зафіксувати момент вибуху наднової в галактиці Колесо Воза, яка знаходиться на відстані 500 млн світлових років від нас.

Також Фокус писав про те, що астрономам уперше вдалося побачити першу стадію вибуху зірки. Це був вибух нової, який, хоча також відбувається на білих карликах, на відміну від наднової, не призводить до руйнування зірки.