Вухо людини розвинулося з риб'ячих зябер: вчені знайшли перший анатомічний доказ

Дослідження скам'янілостей риб віком понад 400 мільйонів років може здатися чимось несподіваним та дивним для вивчення анатомії людини. Але, як з'ясували вчені, риб'ячі зябра зрештою стали частиною вуха сучасних хребетних, пише IFLS.

Кістки середнього вуха перетворюють коливання барабанної перетинки на потужніші звукові хвилі, які дозволяють нам чути навіть зовсім невеликі перешкоди в широкому діапазоні частот. Їхні вельми цікаві назви в перекладі з латині молоточок, ковадло та стрем'я, всім знайомі ще зі шкільної лави.

Але, як показало нове дослідження, наше середнє вухо розвинулося з бризкальця — зябровий отвір, що трансформувався в процесі еволюції.

Бризкальці мають деякі риби, кити та акули, але наземні хребетні під час еволюції почали використовувати для дихання ніздрі і рот. У ранніх чотириногих бризкальця спочатку розвинулися на слухову виїмку, а потім перетворилися на вухо, ставши слуховим каналом, який передає в мозок звуки. Ця функція збереглася протягом усієї еволюції людини.

Важливо зазначити, що походження бризкальця хребетних довгий час залишалося великою таємницею для експертів. Проте під час нового дослідження у Китаї фахівці знайшли підтвердження своїх припущень. Вони виявили скам'янілість черепа хребетного предка риби, названу Шуюй, віком 438 млн років. Реконструкція черепної коробки Шуюй виявила наявність бризкальцевого зябра.

"Завдяки цій скам'янілості нам нарешті вдалося отримати перші анатомічні та викопні докази того, що бризкальця хребетних походять від зябер риб", — сказав один з авторів дослідження доктор Чжикун Гай з Китайської академії наук.

Нагадаємо, що раніше вчені змогли з'ясувати, про що розмовляли наші предки 200 тис. років тому. Як з'ясувалося, вони так само як і ми використовували числа, такі слова як "мама", "батько", "брат", "сестра" і обговорювали пристойні для нас теми: що приготувати на вечерю, хто їхні друзі, яка їжа шкідлива, а яка корисна.