Не така вже й легка нажива. Монастирі були стійкішими до нападів вікінгів, ніж вважалося раніше

Англосаксонські монастирі були стійкішими до жорстоких набігів вікінгів, ніж вважалося раніше. Такого висновку дійшли автори нового археологічного дослідження з Університету Редінга, які знайшли докази того, що монастир у Кенті неодноразово переживав напади і проіснував майже століття. Ці знахідки суперечать традиційному уявленню про те, що монастирські общини були лише легкою здобиччю перед натиском вікінгів, пише Express.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Автор статті, археолог Габор Томас з Університету Редінга сказав: "Образ безжальних нападників-вікінгів, які вбивають беззахисних монахів і монахинь, ґрунтується на письмових джерелах".

Однак, за його словами, "переоцінка фактів показує, що монастирі виявилися витривалішими, ніж ми могли б очікувати".

У своєму дослідженні археолог зосередився на монастирській громаді в Лаймінгу, що знаходиться в тій частині Кента, яка взяла на себе весь тягар набігів вікінгів наприкінці 8-го і на початку 9-го століть.

За його словами, є докази того, що монастир не тільки пережив ці напади, але й відновився набагато краще, ніж вважалося раніше.

Також він додає, що розкопки, проведені між 2007-2015 і 2019 роками, виявили сліди основних елементів монастиря, включаючи кам'яну каплицю в його центрі і різні дерев'яні будівлі, які повинні були її оточувати.

Радіовуглецеве датування знайдених на місці розкопок викинутих кісток забитих тварин вказує на те, що монастир заселяли протягом майже двох століть після його заснування у другій половині 7-го століття.

Згідно з письмовими джерелами, що зберігаються в сусідньому Кентерберійському соборі, монастирська громада Лаймінга отримала прихисток в оточеному мурами місті Кентербері після набігу вікінгів у 804 році нашої ери.

На той час Кентербері — колишнє римське місто — було як адміністративною, так і церковною столицею англосаксонського Кента.

Однак у кентерберійських текстах не згадується той факт, що монахи повернулися до Лаймінга, відновили своє поселення і продовжували жити та будувати там протягом кількох десятиліть протягом 9-го століття.

Про це свідчить, за його словами, знахідка на місці монастиря датованих артефактів — таких як срібні монети — які датуються після набігу 804 року нашої ери.

Археолог додає: "Це дослідження малює детальнішу картину досвіду монастирів у ці неспокійні часи. Вони були міцнішими, ніж образ "легкої наживи", зображений у популярних розповідях про набіги вікінгів, заснованих на записаних історичних подіях, таких як легендарний набіг вікінгів на острівний монастир Ліндісфарн у 793 році нашої ери".

До того ж документи, видані мерсійськими правителями, вказують на те, що "звичайні привілеї, якими користувалися монастирі щодо військової служби та утримання мостів і укріплень, були скасовані, щоб їхні активи і ресурси могли спрямувати на оборонну стратегію проти ворога-вікінга".

Раніше Фокус писав про неймовірну знахідку — щит часів вікінгів.

А також розбирався, як саме вікінги могли потрапити в саме серце Америки.