Як сформувався Меркурій, ядро якого набагато більше, ніж належить бути: вчені знайшли відповідь

Створені вченими моделі формування Сонячної системи переважно пояснюють особливості цього процесу. Але ці моделі не можуть досі точно визначити процес формування планет земної групи, а особливо Меркурія. Нове дослідження передбачає, що потрібно приділити більше уваги планетам-гігантам Сонячної системи, щоб зрозуміти еволюцію набагато менших планет, пише Universe Today.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

З усіх кам'янистих планет внутрішньої частини Сонячної системи Меркурій є дивною планетою. По-перше, він має найменшу масу порівняно із Землею, Марсом та Венерою. А по-друге, Меркурій має величезне ядро, порівняно з його невеликими розмірами. Тому під час моделювання еволюції планет Сонячної системи виникають проблеми, адже вчені не розуміють, як могло з'явитися таке ядро, якщо сама планета не виросла до великих розмірів. У межах нового дослідження група астрономів створила нову модель формування Сонячної системи та вивчила кілька можливих пояснень дивних особливостей Меркурія.

Згідно з наявними уявленнями про формування Сонячної системи, мільярди років тому наше Сонце оточував протопланетний диск, що складався з газу та пилу. Згодом з'явилися більші шматки космічного каміння, які об'єдналися в більші об'єкти під назвою планетезималі. Останні стикалися один з одним і зливались разом, що призвело до появи планет.

Вчені вважають, що всередині протопланетного диска, тобто в регіоні ближче до Сонця, спочатку було сконцентровано дуже мало речовини. З іншого боку, планети-гіганти, такі як Юпітер і Сатурн та інші, спочатку знаходилися набагато ближче до Сонця, ніж зараз. Згодом вони перемістилися на свої орбіти. Під час цього руху планети-гіганти сприяли ще більшій дестабілізації протопланетного диска, що могло призвести до видалення його внутрішньої частини ще більшої кількості речовини.

У новій моделі формування Сонячної системи, вчені припустили, що спочатку у внутрішній частині протопланетного диска було багато планет зималей. І справді, як показало моделювання, планети-гіганти під час міграції забрали багато речовини для створення планет із внутрішньої частини протопланетного диска. Об'єкти, що залишилися, продовжували часті зіткнення, внаслідок чого велика кількість важких металів потрапила на найближчу до Сонця планету. У такий спосіб з'явилося величезне ядро Меркурія.

Якщо модель показала, що ядро цієї планети має великий розмір, то масою планети визначиться виявилося важче. За словами мучених, модель показувала, що за такого розвитку подій все одно Меркурій має бути більшим у 2-4 рази, ніж він є насправді.

Тому питання про невідповідність розмірів ядра і планети та її загальних розмірів залишається все ще відкритим. Астрономи вважають, що слід уважніше підійти до вивчення потенційних хімічних властивостей протопланетного диска. Також можлива речовина поблизу Сонця не могла так добре накопичуватися, щоб сформувати більшу, ніж зараз є Меркурій, планету.

Фокус вже писав про те, що астрономи зробили одне з важливих відкриттів, яке стосується Юпітера. Вони з'ясували, що насправді у цієї планети більше супутників, які нарешті вдалося виявити.

Також Фокус писав про те, що вчені вважають, що на Землі знаходяться фрагменти Меркурія. На думку дослідників, колись давно Меркурій був як мінімум удвічі більший за свій нинішній розмір.