Плавали на каное через океани. Вогні "Те Лапа" продовжують ставити вчених у глухий кут (фото)

Полінезійці відомі як мореплавці, які перетинали океан на примітивних каное в пошуках нових островів, і, що найнеймовірніше, успішно знаходили нові місця. В цьому їм допомагали таємничі вогні "Те Лапа".

Феномен, який важко пояснити

Полінезійці давно розповідають про таємниче явище, яке допомагало їхнім предкам знаходити нові острови — Те Лапа, з перекладу "миготливе світло". Цей термін позначає світло, яке відбивається від поверхні океану й слідування за яким приводить до нових островів. Стародавні полінезійські мореплавці користувалися ним, як зручним способом навігації, проте сучасні вчені не можуть пояснити його природу.

Вперше це явище стало відомим у 1972 році, коли Девід Льюїс описав його у книзі "Ми, мореплавці". До цього, наука без особливих проблем пояснювала всі способи океанської навігації, проте вогні Те Лапа виявилися справжньою головоломкою. До публікації книжки вважалося, що полінезійці не мали жодного способу навігації, а всього-на-всього дрейфували по океану, випадково натрапляючи на острови.

Тодішні науковці не змогли пояснити причини появи вогнів Те Лапа й пізніше, у 1993 році Маріанна Джордж здійснила подорож раз з Льюїсом, з метою дослідити це явище.

На островах вони зустрілися з Те Алікі Кавеєю, вождем острова Таумако і водночас досвідченим мореплавцем. Він допоміг дослідниці неодноразово побачити це явище та розповів про нього детальніше.

На каное через океан

Маріанна Джордж описала вогні Те Лапа як природнє явище, яке викликає світіння на воді. За його допомогою дійсно можна було орієнтуватися в океані, правда з деякими обмеженнями: як зазначив Кавея, максимальна відстань, з якої можна побачити Те Лапа, складає близько 190 кілометрів, хоча найкраще користуватися вогнями з відстані 160 кілометрів.

Дослідники описують це явище як лінійне світло, що з’являється на горизонті та яке найкраще видно вночі. Льюїс, який також бачив вогні, описав їх як "смуги", "мерехтіння", "спалахи", "стрілки" або "засвічування". Також він зауважив, що чим ближче до берега, тим частіше мерехтіння.

Проте, це все не пояснює джерело світла: Джордж, яка часто бувала в плаваннях, виключила цілий список ймовірних явищ, які могли б бути джерелом вогнів Те Лапа: вогні святого Ельма, комети, небесні тіла, міражі, веселки, полярні сяйва та кульові блискавки.

Наука у глухому куті

Хай там як, вчені не вважають, що вогні Те Лапа неможливо пояснити. На їхню думку, причина незрозумілості в тому, що це погано досліджене та незадокументоване явище, через що його важко дослідити. А проте, усні перекази полінезійців доводять існування цих вогнів. На різних островах існують різні терміни, які позначають це явище — на острові Нікунау їх називають "Те Мата" ("Слава морів"), а на острові Тонга — "Те Тапа" ("Вибух світла").

Полінезійські мореплавці були задовго до перших європейських мандрівників: вони підкорили Тихий океан на своїх примітивних каное, долаючи величезні відстані. Те, як вони досягали успіху, залишає науку у глухому куті й доводить, що навіть з сучасними можливостями вона далеко не всемогутня.

Раніше Фокус розповідав, як древні мезоамериканські міста переживали катастрофи: секрет полягає в їхній згуртованості та способі управління.

Також ми писали про те, як древні мінойці використовували розвинені технології навігації для мореплавства. Виявляється, вони плавали по "зоряних шляхах".