Померли від задухи: що відомо про печеру Данмор та різанину 10-го століття

Вапнякова печера Данмор в Балліфойлі, графство Кілкенні, Ірландія, має багату історію — перші згадки про неї можна знайти в рукописах 9-го століття. Ця печера формувалася талими льодовиковими водами впродовж мільйонів років, повідомляють Heritage Daily.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Печера Данмор розташована приблизно в 11 км на північ від міста Кілкенні. Всередині печери є численні кальцитові утворення, найвідоміший з яких Ринковий хрест — великий хрестоподібний стовп, заввишки майже 6 метрів. Печера є частиною туристичного центру у містечку Мохілл.

Найдавніша згадка про неї міститься в "Тріадах Ірландії" — приблизно 256 староірландських текстах, які охоплюють різні теми, зокрема географію, природу, звичаї та право. В манускриптах 9-го століття згадується печера Данмор (названа "Dearc Fearna") як одне з "трьох найтемніших місць Ірландії".

Можливо, така характеристика пов’язана з подією, яка згадується в "Анналах чотирьох майстрів", хроніці ірландської історії, складеній між 1632 і 1636 роками. Ця хроніка є компіляцією давніших записів, які охоплюють історичні та легендарні події, включно з біблійським Всесвітнім потопом (який ірландці датують 3000 роком до нашої ери).

В "Анналах чотирьох майстрів" згадується різанина, вчинена вікінгами в печері Данмор у 10 столітті нашої ери. Згідно з хроніками, лідер вікінгів, на ім'я Гофред уа Імайр "зруйнував і розграбував печеру Данмор, де в цьому році вбили тисячу осіб".

Хоча археологічні данні не можуть достовірно підтвердити ці події, проте знайдені в печері останки, з яких більшість належить жінкам та дітям, свідчать на користь цієї гіпотези. Як вважають науковці, ці тіла належать людям, які померли від задухи, коли вікінги намагалися їх викурити з печери, розвівши біля входу велике багаття.

Перші археологічні записи про печеру датуються 1706 роком, коли єпископ Джордж Берклі описав відвідування печери. Цей опис вперше було опубліковано у 1871 році, коли Артур Вінн Фут здійснив візит до печери та виявив велику кількість людських останків. У своїх звітах Фут задокументував свої відкриття та посилався на праці попередників, зокрема Джорджа Берклі.

Пізніше, у 1991 році в глибині печери виявлено скарб срібних та бронзових виробів. Він складався з рубаного срібла, злитків та конічних ґудзиків, виготовлених з тонкого срібного дроту. Також було кілька монет, викарбуваних на півночі Англії. Завдяки йому, археологи змогли датувати скарб приблизно 970 роком нашої ери.

Раніше Фокус розповідав про Кодекс Дренґа — кодекс етики та принципів, яких дотримувалися вікінги.

Також ми розповідали про Кейв-ін-Рок, сумнозвісну печеру, яка була схованкою річкових піратів у США.