Скандинавські татуювання в розрізі історії та легенд. Чи були вікінги прихильниками боді-арту?

Вікінги були мореплавцями родом зі Скандинавії, які з кінця VIII до кінця XI століть влаштували справжнє пекло по всій Європі та за її межами.

Татуювання у стилі вікінгів із норвезькими зображеннями та рунами стали неймовірно популярними в сучасні дні. Однак достеменно невідомо, як і нема переконливих археологічних доказів, чи справді древні мореплавці полюбляли наносити малюнки собі на шкіру. А проте з кількох письмових джерел ми знаємо, що дехто з вікінгів міг бути прихильником цього мистецтва, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Одне з найкращих свідчень про розмальованих вікінгів походить від Ахмада ібн Фадлана, мусульманського мандрівника 10-го століття. У 921—922 роках як секретар посольства багдадського каліфа Джафара аль-Муктадіра він подорожував з Багдаду через Середню Азію в Поволжя до царя волзьких булгар. Приблизно в цей же час на цій же території проживала група людей, відомих як волзькі вікінги, завойовники й торговці, які оселилися в цьому регіоні зі Скандинавії.

Дослідник і мандрівник писав про них: "Кожен чоловік має сокиру, меч та ніж і постійно тримає їх при собі. Мечі у них широкі, з борозенками, франкського типу. Кожен чоловік має татуювання від нігтів до шиї темно-зелених (або зелених, або синьо-чорних) дерев, фігур тощо. Я ніколи не бачив досконаліших фізичних взірців, високих, як фінікові пальми, світловолосих і рум'яних".

Однак пізніше він дописував їх, як "найбрудніших із Божих створінь".

Зараз тривають дискусії, чи вдалося арабське слово точно інтерпретувати як татуювання, або ж воно позначувало прикраси іншого типу. А проте, можна з упевненістю припустити, що багато з них прикрашали свої тіла якимось темно-зеленим і синім пігментом, який зображував фігури, як це пояснює арабська розповідь.

Окрім цього, важливо пам'ятати, що ці древні люди були лише однією групою вікінгів. Достеменно невідомо, чи можна їх вважати представниками всієї культури. А оскільки вони жили досить далеко від основних племен вікінгів Скандинавії, це далеко не факт.

Щодо фізичних доказів, то їх майже немає. Шкіра однією з перших руйнується після смерті людини і рідко витримує багатовікові поховання, хіба що для цього існуватимуть певні умови, наприклад, муміфікація чи заморожування тіла у вічній мерзлоті.

На жаль, вікінгів не знайшли збереженими в таких умовах. А проте є кілька прикладів древніх людей, яких знаходили по всій Європі, вкритих татуюваннями.

Зокрема у 1991 році група туристів в Альпах поблизу італійсько-австрійського кордону натрапила на тіло, якому було близько 5,3 тис. років. Дослідникам вдалося виявити, що на момент смерті чоловікові було 45 років, а на його шкіру вкривали понад 60 татуювань у вигляді крапок, ліній та хрестів.

Еці, як назвали пізніше крижану мумію епохи пізнього неоліту, також є найстарішою мумією людини, знайденою у Європі. Однак вікінгом він не був.

На відміну від сучасних, татуювання Еці були зроблені не з допомогою голки, а способом нанесення невеликих надрізів, які потім засипались деревним вугіллям. Археологи припускають, що ці малюнки мали певний духовний або цілющий характер, покликаний полегшити різні недуги та хвороби.

Хай там як, ця знахідка може натякати, що татуювання в ранній Європі були поширеним та розвиненим явищем. У поєднанні з письмовою розповіддю Фадлана, це може свідчити про те, що образ вікінгів як високих, татуйованих воїнів, можливо, був не таким вже й хибним.

Раніше Фокус розповідав про печеру Данмор та різанину 10-го століття. Археологи виявили там людські останки, які відносять до нападу вікінгів 928 року.

Також ми писали, як насправді харчувалися вікінги. Мореплавці, яких зазвичай зображують як безстрашних, жорстоких воїнів, були також вправними фермерами та рибалками.