Дресирувальники від бога. Вчені виявили, що дикі слони були приручені, але зовсім не людьми

Знадобилися тисячі років, щоб тварини, які мали тісні стосунки з вовками, поступово перетворилися на тих, хто згортається калачиком у нас на колінах, любить коли йому чухають пузо і їсть корм тричі на день. Ці зміни собак не були просто поведінковими, вони також передбачали й зміни у будові тіла, наприклад: коротша морда, висячі вуха, виразніші обличчя, менша кількість вовни й більш тривале дитинство, пише Science Alert.

Тепер міжнародна група дослідників вважає, що ці зміни характерні не тільки для собак, а й для багатьох інших тварин, які згодом були одомашнені людиною. Тепер дослідники запевнять, що виявили подібні риси й в популяціях слонів, а значить, хтось і колись зміг їх приручити.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Не менш цікаво звучить і запропонована вченими теорія, вони припускають, що слони, ймовірно, самі одомашнили себе. Зазначимо, що одомашнення є процесом штучного відбору представників кожного покоління тварин, або ж рослин, які відповідають кращим критеріям для життя серед людей. І номером один у цьому списку критеріїв є "хороша поведінка".

Дослідники зазначають, що багато рис насправді можуть бути обрані ненавмисно, проте деякі гени все ж таки йдуть рука об руку з генами слухняного компаньйона, надаючи більшості тварин менш стрункий і загрозливий вигляд. Сукупність характеристик, які притаманні спокійним, милим і задоволеним тваринам також називають "синдромом одомашнення", він, на жаль, не допоможе вижити в дикій природі, проте точно стане плюсом у житті з людиною.

У 2017 році антрополог з Університету Дюка Браян Хейр пішов далі й припустив, що концепція синдрому одомашнення може бути застосована і до людей. Гіпотеза самоодомашнення людини припускає, що наша еволюція рухалася від середнього до пізнього палеоліту з перевагою менш агресивних і просоціальніших партнерів. В результаті наша здатність до спілкування постійно перебувала під тиском, що полегшило мовні навички й, імовірно, вплинуло на розмір і форму черепа, що насправді мало чим відрізняється від того, що сталося з черепами наших улюбленців.

Дослідники припускають, що людина, певно, може бути не єдиним приматом, якому вдалося одомашнити себе, віддавши перевагу більш мирному, а не насильницькому існуванню. Вчені також вважають, що самоодомашнення, можливо, також відбулося й у нашого близького родича бонобо (Pan paniscus), оскільки у цього виду відсутня агресивна поведінка, властива іншому близькому родичу — шимпанзе.

Тепер дослідники вважають, що на арені з'явилися два нові види, які також претендують на звання прикладів самоодомашнення — йдеться про африканських та азійських слонів.

У ході дослідження вчені зібрали цілий список подібностей між людьми, бонобо та слонами, які є доказом того, що вони пройшли процес одомашнення. А саме:

• зміни черепа — став менш витягнутим, зменшилася кількість зубів, щелепи вкоротилися;
• схильність до мирного спілкування, з прикладами запобіжної, а не реактивної агресії;
• участь немовлят у соціальних та несоціальних іграх, які сприяють соціалізації та встановленню зв'язків;
• дорослі спрямовують і піклуються про потомство, навіть якщо не є прямими родичами.

Дослідники також вивчили сотні генів, які, ймовірно, беруть участь у змінах в ембріональних тканинах, і, як вважається, частково відповідальні за одомашнення. Тепер вони вважають, що їм вдалося виявити докази того, що саме еволюція підштовхнула щонайменше кілька десятків таких послідовностей у слонів.

Вчені відзначають, що поки це припущення залишається лише теорією, проте якщо їм вдасться знайти більш вагомі докази, можливо, надалі вони зможуть виявити інші види тварин, які також зазнали процесу самоодомашнення.

Раніше Фокус писав про те, що вчені випадково з'ясували особливості слонів.