На Сонці з'явився водоспад із плазми заввишки 100 тис. км: чому це відбувається (фото)

Поруч із південним полюсом Сонця нещодавно з'явився справжній водоспад із плазми, яка падає назад на поверхню зірки з величезною швидкістю, після того, як цей потік речовини був викинутий нагору. Це приголомшливе видовище зміг зафіксувати професійний астрофотограф, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Аргентинський професійний астрофотограф Едуардо Шабергер Пупо за допомогою спеціального обладнання зробив унікальну фотографію Сонця. Йому вдалося зафіксувати стіну з падаючої плазми в районі південного полюса нашої зірки.

Цей потік плазми перетворився на водоспад, що падає вниз, після того, як частина сонячної речовини вирвалася вгору. Висота цього водоспаду з плазми за оцінками становить приблизно 100 тисяч кілометрів, а це приблизно в 8 разів більше, ніж діаметр Землі.

Вчені називають такі явища на Сонці полярним корональним протуберанцем. Вони схожі на звичайні сонячні протуберанці, які є петлями із плазми, що викидаються з поверхні Сонця під впливом магнітних полів нашої зірки.

Але полярні корональні протуберанці на відміну від звичайних з'являються лише у районі магнітних полюсів Сонця. Тому вирвавшись на свободу потоки плазми часто повертаються назад на поверхню Сонця. Справа в тому, що поблизу полюсів нашої зірки магнітні поля набагато сильніші, тому виникають такі явища з падаючої плазми, названі вченими плазмові водоспади.

Цей плазмовий водоспад був помічений космічним апаратом Solar Dynamics Observatory, який зробив фотографію Сонця. Її можна побачити нижче.

За словами вчених, насправді плазма не перебуває у вільному падінні, оскільки вона знаходиться під дією магнітного поля, яке й призвело до її викиду. Проте швидкість руху плазми вниз до поверхні становить приблизно 36 000 км/год. Вчені кажуть, що ця швидкість набагато вища, ніж має рухатися плазма у магнітному полі. Поки що астрономи не знають чому так відбувається.

Як показують дослідження, під час своєї появи полярні корональні протуберанці спочатку повільно рухаються вгору, а потім дуже швидко набирають швидкість, поки не досягають максимальної висоти і починається падіння, тобто з'являється плазмовий водоспад. Вчені вважають, що, можливо, це якось впливає на швидкість падіння плазми вниз, але поки це довести не вдалося.

Вчені активно вивчають протуберанці на Сонці, тому що вони можуть відбуватися разом із корональними викидами маси, тобто потоками плазми, які відриваються від зірки та спрямовуються до космосу. Ці потоки можуть врізатися в Землю і викликати геомагнітну бурю.

Але для фізиків особливий інтерес полярні корональні протуберанці, тому що магнітне поле Сонця, швидше за все, може добре утримувати петлі з плазми в полярних регіонах зірки. Вивчення цього явища допоможе вченим поліпшити існуючі експериментальні термоядерні реактори на Землі. У цих реакторах фізики намагаються відтворити те, що відбувається всередині Сонця та дає йому енергію для життя. Тобто вчені хочуть отримати стабільний процес виробництва термоядерної енергії, яка, як вважається, може бути майже безмежною.

За словами вчених, полярні корональні протуберанці не є рідкісним явищем і з'являються дуже часто, але отримати їх зображення вдається набагато рідше. Що ближче Сонце підходить до піку своєї сонячної активності протягом 11-річного циклу, то частіше й з'являтимуться такі плазмові водоспади, кажуть вчені. А цей пік активності настане вже за 1,5-2 роки.

Фокус вже писав про незвичайне дослідження, яке, здається, припиняє давні суперечки про належність Сонця до того чи іншого типу зірок. Деякі вчені вважають, що Сонце не можна назвати схожою на Сонце зіркою, хоча це може здатися дивним, але для цього вони мають свої аргументи. Але нове дослідження стверджує, що наше Сонце схоже саме на себе.

Також Фокус писав про те, що в березні цього року, космічний апарат, що досліджує Сонце, відобразив величезний потік плазми, який перетворився на закручений вихор над поверхнею зірки. Висота цього вихору склала 120 тисяч км.