Росли як на дріжджах. Вчені розкрили таємницю, чому Анди стали такими гігантами

Анди — це "бегемот" геологічної могутності. Гірський хребет простягається на дивовижні 8 900 кілометрів по всій Південній Америці й може похвалитися висотами до 7 кілометрів у висоту і до 700 кілометрів у ширину, пише ScienceAlert.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Але як з'явилися ці мамонтові вершини? Уявімо тектоніку плит: рух колосальних шматків земної кори по планеті, який може створювати гірські хребти, оскільки повільніші регіони виштовхуються вгору швидшими.

Попри свою теоретичну простоту, відстеження швидкості тектонічних рухів у часових масштабах, менших за 10-15 мільйонів років, є складним завданням для геологів. Однак дослідники з Копенгагенського університету розробили метод, який дозволяє отримати краще уявлення про рух південноамериканської плити, що сформувала Анди.

Використовуючи методику, яка починається з абсолютного руху плит (APM), руху плит відносно фіксованих точок на Землі, команда визначила швидкість руху Південноамериканської плити. Процес поєднує дані про відносний рух плит (ВРП) з високою роздільною здатністю, які визначають рух плит відносно одна одної, та геологічні дані, щоб забезпечити вищу роздільну здатність і детальнішу інформацію про взаємодію між тектонічними плитами.

Завдяки цьому процесу дослідники виявили, що 13-відсоткове сповільнення руху частини Південноамериканської плити відбулося приблизно 10-14 мільйонів років тому, а потім 20-відсоткове сповільнення 5-9 мільйонів років тому, що призвело до зростання Анд, які ми бачимо сьогодні.

"Цей результат може вказувати на те, що частина попереднього хребта діяла як гальмо як для Наска, так і для Південноамериканської плити. Коли плити сповільнили свою швидкість, гори натомість стали ширшими", — говорить Валентина Еспіноза, геологиня з Копенгагенського університету.

Фахівці також звернулися до питання, чому ці сповільнення відбулися насамперед. Вони припускають, що конвекційні потоки в мантії або розшарування можуть бути відповідальними за зсув, хоча для підтвердження цих гіпотез потрібні подальші дослідження і дані.

Коли одна загадка потенційно розгадана, інші залишаються. Як Анди стали такими масивними? З якою швидкістю вони формувалися? Як вони підтримують себе і чи не зруйнуються з часом?

Поки ці питання залишаються без відповіді, новий метод аналізу дає чіткішу картину руху тектонічних плит і наближає нас до розуміння сил, які формують нашу планету.

Раніше Фокус розповідав про деталізовану мапу ландшафту Антарктиди без льодового покриву, яку створили дослідники. Виявляється, що під вічною мерзлотою гола пустеля.

А також ми писали про "велику" проблемку: вчені не можуть знайти цілий мільярд років в історії Землі.