Місяць повільно летить від Землі: вчені розповіли, чи може планета залишитися без свого супутника

За словами вчених, попри те, що тисячі років люди спостерігають за присутністю Місяця в нічному небі, наш супутник неквапливо віддаляється від Землі. Чи може Місяць покинути Землю ще до того, як Сонце в кінці свого життя знищить їх обох? На це запитання відповіли вчені Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Згідно з даними NASA, як показують спостереження, Місяць віддаляється від Землі на відстань у 3,8 см на рік, тобто це швидкість, із якою ростуть нігті на руках. Поступове віддалення нашого супутника від планети відбувається внаслідок гравітаційного впливу Місяця на Землю та Землі на Місяць.

Наприклад, гравітація Місяця сприяє появі в океанах і морях нашої планети припливів, і такий же ефект Земля має на наш супутник. Звичайно ж, ніяких океанів на Місяці немає, просто трохи змінюється його форма під дією гравітації Землі.

За словами Мадлен Брум із Каліфорнійського університету в Санта-Круз, США, гравітація Місяця також уповільнює обертання нашої планети навколо своєї осі. Приблизно 4,5 млрд років тому, коли Місяць тільки з'явився, то Земля оберталася набагато швидше, а доба на планеті тривала лише 5 годин.

Брум пояснює, що наша планета та Місяць є частиною системи, яка пов'язана гравітацією двох об'єктів. Тому між ними повинен зберігатися в незмінному вигляді момент імпульсу, який описує енергію, що міститься в об'єкті, що обертається. Якщо обертання швидше, момент імпульсу більший, і навпаки.

"Не тільки швидкість обертання об'єкта впливає на момент імпульсу. Має важливе значення, як далеко той чи інший об'єкт розташований від центру системи, яка гравітаційно взаємодіє. Якщо об'єкт розташований далеко, то момент імпульсу також збільшується, якщо ближче, то зменшується", — каже Брум.

За словами вченої, через те, що швидкість обертання Землі стає меншою, то для збереження стабільного значення моменту імпульсу має щось статися, щоб він збільшився. У цьому випадку це робить Місяць, який віддаляється від Землі.

Учені з Університету штату Арізона називають найвірогіднішою причиною появи Місяця зіткнення із Землею мільярди років тому величезного об'єкта, який за розмірами можна порівняти з Марсом. Під дією гравітації Землі уламки, що вирвалися в космос, сформувалися в наш супутник і опинилися на відстані приблизно 384 тисячі км від планети.

Також за словами вчених, гравітація нашої планети в загальній системі з двох об'єктів, які взаємодіють, впливає на те, що Місяць також уповільнює швидкість обертання навколо своєї осі та постійно обренений до нас лише однією стороною.

За словами Джина Крейтона з Університету Вісконсин-Мілвокі, США, приблизно через 5 млрд років Земля, сповільнюючи своє обертання, синхронізує його швидкість із обертанням Місяця, і з нашого супутника планету буде видно також завжди тільки з однієї сторони.

Але водночас Сонце почне свою передсмертну агонію та перетвориться на гігантську зірку, тобто червоного гіганта. За словами вчених, тільки через 5 млрд років відбудеться розпад системи Земля-Місяць у результаті знищення обох об'єктів Сонцем, що роздунеться до величезних розмірів.

Хоча до цього часу, якщо швидкість віддалення Місяця збережеться на тому ж рівні, наш супутник відлетить від Землі далі, ніж він зараз розташований, і ця відстань оцінюється як плюс ще 189 тисяч км.

Виходить, що Місяць не встигне покинути Землю до того, як їх обох знищить новий червоний гігант, який колись був звичайним жовтим карликом, тобто Сонцем. За словами вчених, швидше за все, якщо до цього часу людська цивілізація не зникне, то спостерігати астрономи майбутнього за катастрофою, що відбувається, будуть, можливо, навіть не з планет Сонячної системи.

Раніше Фокус уже писав про головні теорії походження Місяця, який є шостим за величиною супутником у Сонячній системі. Також Фокус писав про те, що насправді у Землі існує більше природних супутників, ніж багато хто вважає. І зовсім недавно, як уже писав Фокус, астрономи виявили ще один із них.