Карна медицина. Вчені розповіли, навіщо 100 років тому люди годинами сиділи у тілах мертвих китів

Відомо, що наприкінці 18-19 століття кити надзвичайно постраждали від китобійного промислу, проте люди полювали не лише на китовий жир, вус і м'ясо. Наприкінці 19-го і на початку 20-го століть мертві тіла китів активно використовувалися у медичних цілях, пише IFLScience.

Навряд чи можна уявити, як для лікування запального захворювання людина могла використовувати тушу кита, але це насправді так. Таким чином у приморському місті Іден, Туфолд Бей (Австралія) місцеві рятувалися від ревматизму.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Лікування полягало в тому, щоб виявити мертвого кита, потім зробити дірки в його шкірі й заповзти всередину. Далі в цьому "м'ясистому, слизовому і гнильному спальному мішку" слід провести мінімум 20-30 годин. На щастя, для самих "пацієнтів" іноді їм дозволяли зробити невеликий перепочинок.

У "Спогадах про південні моря" американський органіст Луї Бекке задокументував процес цього "лікування". Так, як просто зустріти на пляжі тіло мертвого кита було не так вже й просто, після полювання тіла цих морських гігантів буксирували на берег. Поки їхні туші були ще теплими, їх розрізали досить широко, щоб пацієнт міг прослизнути всередину. Зазначимо, що для такого незвичайного лікування необхідно було, щоб нижня частина пацієнта (до попереку) була повністю занурена в цю "капсулу". Потім простір між пацієнтом і китом закривали, щоб трохи менше витікав сморід. Тільки уявіть, як погано може пахнути мертвий кит, а всередині цей запах і зовсім був нудотним.

За словами одного мандрівника, який також описував процес лікування, "запах і спека ледь переносилися". Йому довелося зіткнутися з китом, який був мертвий близько 40 годин і почав розкладатися, а під час процедури з нього виривалися "величезні потоки газу та жахливі бульбашки".

Вважалося, що тепло та гази створювали щось, схоже на "парильню", яка не лише полегшувала біль при ревматоїдних захворюваннях, а й купірувала їх на досить тривалий термін — до року.

За інформацією Австралійського національного морського музею, існує безліч теорій, як саме з'явився цей спосіб лікування. Так, одна з них говорить про те, що місцевий бізнесмен звернувся до місцевої китобійної сім'ї із проханням дозволити йому це лікування. Він видужав, провівши один день у такій "капсулі". Інша теорія, опублікована в газеті 1896 року, свідчить, що це лікування виникло від п'яної людини, яка провалилася в тушу кита і застрягла. Він провів так кілька годин, а коли нарешті був звільнений, мабуть, позбувся ревматичного болю.

Однак дослідники вважають, що реальне виникнення даного лікування пов'язане з практикою корінних мешканців затоки Туфолд. Так, відомо, що місцеві жителі використовували останки китів, викинутих на берег, для різних цілей, наприклад:

• м'ясо — у лікувальних та ритуальних цілях;
• кістки — у сховищах;
• туші мертвих китів — для лікування ревматизму.

Згодом ці ліки втратили свою популярність, особливо під час Першої світової війни. Однією з основних причин став нудотний запах, який важко було винести.

Раніше Фокус писав про те, що вчені вперше зняли як миються горбаті кити.