Де живуть дракони: на одному з найстаріших глобусів відмічено місце проживання казкових істот (фото)

У художній літературі часто зустрічається мотив включення застережних написів, таких як "тут водяться дракони", на старовинних картах. Ця практика походить від давньої традиції середньовічних картографів, які прикрашали незвідані території зображеннями морських чудовиськ та міфічних істот.

Одне з помітних застосувань фрази "тут є дракони" можна простежити на глобусі Ханта-Ленокса, третьому найстарішому зі збережених земних глобусів, який, як вважають, створений близько 1508 року. Уздовж східного узбережжя Азії на цьому глобусі розміщено латинський напис "HIC SVNT DRACONES", що точно перекладається як "тут живуть дракони", пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Раніше цей напис вважався єдиним відомим прикладом цієї фрази, але нещодавно з'ясувалося, що такий самий напис міститься на глобусі зі страусиного яйця. Цей загадковий предмет, датований приблизно 1504 роком, виготовлений шляхом з'єднання нижніх половинок двох страусиних яєць.

Хоча зображення драконів на картах дещо поширеніше, ніж вищезгадана фраза, воно залишається відносно нечастим явищем. Одним із таких прикладів є карта Борджіа, карта світу, вигравірувана на металевій пластині на початку 15 століття. На периферії карти, в регіоні, що представляє Азію, зображено дракона.

На противагу цьому, використання драконів у європейській картографії значно відрізняється від разюче виразної японської карти 19 століття, відомої під назвою "Jishin-no-ben", що означає "Історія землетрусу". На цьому захопливому творі мистецтва зображено дракона, який приймає форму уробороса, що окреслює всю карту.

Альтернативним варіантом цієї фрази є "hic sunt leones", що в перекладі з латини означає "тут будуть леви". Проте частіше на картах зустрічається вираз "Terra incognita", що означає "Невідома земля" тією ж мовою.

Крім того, середньовічні картографи та картографи епохи Відродження мали схильність до малювання морських чудовиськ на своїх картах. У своїй ґрунтовній праці "Морські чудовиська на мапах Середньовіччя та Ренесансу" відомий історик картографії Чет Ван Дузер заглиблюється в гостроцікаву історію включення міфічних водних істот до картографічних зображень.

На думку Ван Дюзера, давні картографи не зображували цих фантастичних істот просто як прикраси чи метафори, що символізують невідомі небезпеки. Він стверджує, що стародавні картографи щиро вірили в існування таких монстрів. Отже, подібно до будь-якої іншої природної стихії, вони вважали своїм обов'язком наносити цих істот на карти.

Далі історик зауважує, що наприкінці 16 століття морські чудовиська поступово зникають з мап, що збігається з епохою великих географічних відкриттів. Коли раціональність і наукові міркування взяли гору, дослідники виявили, що ці грізні істоти існували лише у боязкій уяві моряків.

Раніше Фокус писав, як дракони захопили всі культури та цивілізації.

А також ми розповідали про суперечливу реставрацію міфічного палацу. Як Шліман знайшов, але втратив Кносс — спадщину Мінойської цивілізації.