Хитрість римських скульпторів. Чому зі статуями без голови все значно складніше
Музеї демонструють захопливу колекцію давньоримських артефактів, серед яких особливе видовище — статуї з безголовими тілами або безтілесними головами. Ці скульптури, що датуються римськими часами, пропонують зазирнути в минуле та розповідають про давні події.
Поширеність безголових римських статуй сягає своїм корінням складної історії та культурного контексту Стародавнього Риму. Одне з найпоширеніших пояснень полягає у навмисному псуванні цих статуй. У суспільстві, де статуї мали величезну символічну силу, забуття вважалося найвищою мірою покарання, пише Ancient Origins.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
У періоди політичних потрясінь псування або обезголовлення статуй слугувало засобом контролю і стирання пам'яті про людей. Яскравим прикладом є акт кушитів, які обезголовили статую імператора Августа і помістили її під сходами храму в Мерое, символічно розтоптавши її.
Плин часу в поєднанні із силою стихій, занедбаністю, ерозією та руйнівними війнами згубно вплинули на ці стародавні статуї, деякі з яких охоплюють тисячі років. Крихкі компоненти, такі як голови, носи та кінцівки, були особливо схильні до втрат.
Фрагментарні археологічні розкопки, де тіла і голови знаходять незалежно один від одного, а іноді з різницею в роки, сприяють поширенню безголових статуй в музейних експозиціях по всьому світу. Примітно, що існують навіть свідчення того, що контрабандисти навмисно відокремлювали голови від тіл, щоб створити два ринкових артефакти.
Дивно, але винахідливі римляни самі придумали розв'язання проблеми створення нових статуй щоразу, коли до влади приходив новий правитель. Вони геніально спроєктували деякі статуї зі змінними головами, так уникаючи витрат на створення абсолютно нових скульптур.
Частини тіла цих статуй були універсальними і могли з часом перепризначатися. Наприклад, статуя жінки ІІ століття з Чиказького інституту мистецтв демонструє одяг, який могла носити як імператриця Фаустина Старша, так і богиня Юнона.
Зіставлення давньоримських скульптурних тіл з їхніми оригінальними головами є складним завданням. Однак час від часу з'являються повідомлення про неймовірні возз'єднання давно розлучених голів і тіл. Наприклад, у 2016 році в Музеї Гетті в Лос-Анджелесі відбулося возз'єднання 2000-річної мармурової статуї з її давно втраченою головою.
Раніше Фокус писав про статую давньогрецького божества, яку знайшли на руїнах найбільшої будівлі Константинополя.
А також ми розповідали, чому древні статуї залишилися без носа. Виявилося, що винні не лише вандали.