Гостроцікава кар'єра Леді Гринвічського часу: чому лондонці купували час понад 40 років

Наприкінці 19-го та на початку 20-го століття у Британії концепція продажу часу набула іншого значення. У ту епоху жінка, на ім'я Рут Белвілл, відома в Лондоні як "Леді Гринвічського часу", побудувала унікальну та гостроцікаву кар'єру, продаючи точні показники часу зі свого безцінного годинника-хронометра, ласкаво названого "Арнольд", пише Grunge.

Хронометри стали значним прогресом у вимірюванні часу, адже "Арнольд" був здатен зберігати точність до десятих часток секунди, що перевершувало точність звичайних годинників, поширених у той період.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Хоча сьогодні її ім'я забуте, свого часу Белвілл користувалася місцевою славою. Вона здобула визнання завдяки своїй непохитній надійності та надзвичайній довговічності, навіть в умовах жорсткої конкуренції, яка становила значну загрозу для виживання її бізнесу.

Розповідь про Леді Гринвічського часу починається з її батька, Джона Белвілла, який обіймав видатну посаду старшого астронома в Королівській обсерваторії в Гринвічі. Ця обсерваторія, розташована в Лондоні, визначає середній час за Гринвічем, так встановлюючи часові пояси світу.

Ще підлітком під керівництвом королівського астронома Джон Белвілл прибув до Гринвіча і став його асистентом. Хоча подробиць про його раннє життя небагато, є припущення, що він, можливо, шукав притулку від Французької революції. З усім тим, незабаром він освоївся на своїй посаді в обсерваторії і створив сім'ю в Лондоні.

Оскільки в обсерваторії знаходився найточніший годинник у країні, годинникарі часто відправляли своїх працівників синхронізувати їхні пристрої з часом за Гринвічем. Однак Джон Белвілл змінив цю практику, особисто передаючи годинникарям правильний час, використовуючи свій надійний годинник фірми "John Arnold & Son", який спочатку виготовили для герцога Сассекського.

До 1836 року Джон Белвілл міг похвалитися списком клієнтів з 200 передплатників, які купували у нього щотижневі показники часу. Він продовжував надавати цю послугу протягом двох десятиліть, аж до своєї смерті. Після цього відповідальність перейшла до його дружини, Марії, а згодом до Рут, яка продовжила існування служби аж до 20-го століття.

Навіть під час перебування Джона Белвілла на посаді багато людей намагалися розробити винахідливіші методи розповсюдження часу за Гринвічем серед населення Лондона, наприклад, використовуючи телеграфні приймачі в офісах міста. Проте, саме епоха Рут Белвілл стала свідком справжньої ескалації конкуренції.

У 1908 році Сент-Джон Вінн з компанії Standard Time публічно висміяв сервіс Рут Белвілл, відкинувши його як застарілий. Згодом технологічний прогрес почав випереджати її скромне підприємство.

У 1924 році Бі-Бі-Сі почала транслювати по радіо резонансний передзвін Біг-Бена, сповіщаючи про кожну годину, що минає. Згодом, у 1936 році, поява "годинника, що розмовляє" дозволила людям отримувати інформацію про час через телефон.

Проте Леді Гринвічського часу було нелегко перемогти, попри те, що вона змагалася із сучасними технологіями та грізним корпоративним супротивником. Замість того, щоб піти на пенсію, як багато хто міг би очікувати, вона продовжувала працювати.

До глибокої старості Белвілл продовжувала своє щотижневе паломництво до Гринвіцької обсерваторії і щодня відвідувала своїх клієнтів. Лише у віці 86 років, у 1940 році, вона нарешті вийшла на пенсію за рекомендацією Лондонської компанії годинникарів. Рут Белвілль померла у 1943 році у віці 89 років, заповівши "Арнольда" компанії.

Раніше Фокус писав про те, як древні єгиптяни виміряли першу годину, змінивши час.

А також ми розповідали про найстаріший комп'ютер, який винайшли тисячі років тому.