Не все так просто. Чому форма Пентагону не квадрат, а п'ятикутник

У липні 1941 року генерал армії США Брехон Берк Сомервелл задумав монументальний проєкт — побудувати величезну будівлю для розміщення Військового міністерства, що розросталося. Час був слушним, оскільки до нападу Японії на Перл-Гарбор залишалися лічені місяці.

Сомервелл мав на меті консолідувати 24 000 військових і цивільних службовців, розкиданих по 17 будівлях у Вашингтоні. Йому потрібен був новий об'єкт, який не лише забезпечив би достатньо місця для працівників, але й дозволив би розширюватися в майбутньому, пише Grunge.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вибране місце на березі річки Потомак в окрузі Арлінгтон, штат Вірджинія, було непростим. Воно прилягало до Арлінгтонського національного кладовища і потребувало проєкту, який би гармоніював з навколишньою місцевістю.

Проте підполковник Г'ю Кейсі на прізвисько "Пат", начальник проєктної секції армії, та його команда розробили рішення — будівлю у формі п'ятикутника, яка оптимально використовувала ділянку неправильної форми.

Задум Сомервелла передбачав споруду, здатну вмістити щонайменше 40 000 осіб, а також паркінг на 10 000 автомобілів. Крім того, Сомервелл встановив суворі критерії: будівля не повинна перевищувати чотирьох поверхів, щоб зберегти безперешкодний вид на столицю країни через річку. Це обмеження мало на меті зберегти сталь, на яку незабаром буде великий попит у зв'язку зі збільшенням військового виробництва.

Місце для нової будівлі, ферму Арлінгтон, раніше використовувало Міністерство сільського господарства для експериментального землеробства. Враховуючи, що з п'яти боків це місце оточували дороги та інші перешкоди, перед командою проєктувальників постало завдання мислити інноваційно.

Ще більше ускладнювало ситуацію те, що Сомервелл попросив зменшити плани будівлі з чотирьох поверхів до трьох, зберігши водночас ту ж саму площу. Зрештою, провідний архітектор Джордж Едвін Бергстром та його невелика команда розробили унікальний проєкт, який і дав будівлі її характерну назву.

Як і слід було очікувати, опозиція до запропонованих планів щодо будівлі Військового департаменту виникла швидко і бурхливо. Гілмор Д. Кларк, декан архітектурного факультету Корнельського університету та голова Комісії образотворчих мистецтв США, очолив кампанію проти будівництва колосальної споруди в такій близькості до Арлінгтонського національного кладовища.

Наприкінці серпня 1941 року втрутився президент Франклін Д. Рузвельт, який наклав вето на початкове місце розташування біля Арлінгтонського національного кладовища. Ба більше, він доручив генералу Сомервеллу зменшити розмір будівлі майже наполовину.

У той час Рузвельт, як і інші, вважав, що будівля слугуватиме лише під час неминучої війни. За даними Смітсонівського музею, нова ділянка складалася із земель бази армії США Форт-Майєр (нині Об'єднана база Майєр-Гендерсон-Холл) та аеропорту Вашингтон-Гувер. Щоб звільнити місце для Пентагону, уряд США виселив 150 сімей зі Східного Арлінгтона, переважно чорношкірого району, що складається з нащадків рабів.

Переглянуте місце проєкту позбавило необхідності у п'ятигранній структурі. Однак на той момент починати все заново було недоцільно, тому характерну форму зберегли.

Сомервелл успішно переконав Рузвельта розширити будівлю, щоб вона могла вмістити 35 000 робітників. Закладення фундаменту відбулося 11 вересня 1941 року, а всього через сім місяців перші співробітники Військового департаменту зайняли свої нові офіси, в той час як будівництво решти секцій тривало.

Примітно, що будівлю завершили всього за 16 місяців під керівництвом полковника Леслі Гровза, який пізніше очолив Мангеттенський проєкт, відповідальний за розробку першої атомної бомби, згідно з даними Міністерства оборони США.

Раніше Фокус писав, навіщо археологи заново "ховають" місця розкопок.

А також ми розповідали про теорію археолога, який знайшов біблійне місто Содом: його міг знищити удар із небес.