Теорема (не) Піфагора: нею користувалися ще за тисячу років до його народження

Теорема Піфагора, відома у всьому світі з давніх часів, насправді не була винаходом великого вченого. Про неї знали набагато років раніше.

Хоча Піфагор серед усіх найвизначніших філософів й науковців древніх часів відомий як математик, він не був тим, хто придумав знамените рівняння, яке ми з ним асоціюємо (a² + b² = c²). Насправді існують докази того, що стародавні вавилоняни використовували цю математичну ідею задовго до того, як народився Піфагор, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Існує вавилонська табличка, відома як IM 67118, що датується 1770 роками до н. е. На цій табличці, яку, ймовірно, використовували в навчальних цілях, міститься текст, діаграма та допоміжні засоби для визначення площі прямокутника та довжини його діагоналі. Цей артефакт значно випереджає Піфагора, який народився приблизно в 570 році до нашої ери.

На іншій табличці, YBC-7289, датованій приблизно 1800-1600 роками до нашої ери, зображено квадрат з позначеними трикутниками всередині. Досліджуючи її, вчені натрапили на труднощі: стародавні математики використовували шістдесяткову систему числення. І коли експерти розшифрували позначки, стало зрозуміло, що вавилоняни знали не лише те, що ми зараз називаємо теоремою Піфагора, а й інші передові математичні концепції.

"Висновок неминучий. Вавилоняни знали співвідношення між довжиною діагоналі квадрата та його стороною: d=квадратний корінь з 2, — пише математик Брюс Ратнер. — Це було, мабуть, перше ірраціональне число. Однак це, зі свого боку, означає, що вони були знайомі з теоремою Піфагора – або принаймні з її певним випадком для діагоналі квадрата — більш ніж за тисячу років до великого мудреця, на честь якого його назвали".

Чому ж ми приписуємо цю теорему Піфагору? Не існує жодного оригінального твору самого Піфагора, який би пережив випробування часом й все, що ми знаємо про нього, було передано протягом століть іншими людьми, зокрема піфагорійцями, які були членами школи, яку він заснував на території сучасної Південної Італії.

Брюс Ратнер проливає більше світла на цю тему: "Однією з причин рідкісності першоджерел Піфагора було те, що піфагорійські знання передавалися з покоління в покоління з вуст в уста, оскільки письмові матеріали були дефіцитними".

Крім того, багато відкриттів, зроблених піфагорійцями, приписувалися Піфагору з поваги до їхнього лідера. Ось чому ми маємо термін "теорема Піфагора".

Отже, хоча Піфагор і не був автором цієї теореми, його школа, безумовно, сприяла її популяризації, утворивши зв'язок, який триває тисячі років. Якби то не було, внесок філософа у науку важко переоцінити.

Раніше Фокус писав про те, чи вдалося стародавнім грекам визначити, що насправді означає "любов".

А також ми розповідали, чому чоловіки в Стародавньому Римі мали три імені, а жінки — жодного.