Легенда про кулакамба: що відомо про гібриди шимпанзе і горили, які переховуються в Африці

Легенда про те, що в лісах Африки мешкають дивні тварини кулакамба циркулює в науковому товаристві вже майже дві сотні років. По суті ця дивна істота являє собою гібрид шимпанзе і горили, пише IFLScience.

Перші письмові згадки про кулакамба були зроблені французько-американським дослідником Полем Дю Шайю під час його мандрівок екваторіальною Африкою в 1850-х роках. А одна з останніх згадок про унікальний гібрид трапляється у статті біолога Браянта Ши 1984 року: у своїй роботі він описує довгу історію суперечливих дебатів, що точаться довкола існування ймовірного гібрида двох видів.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Після цього кулакамба стали предметом невеликої кількості досліджень, проведених з 19-го століття, проте вагомі докази того, що подібна тварина існує в лісах Африки, все ще вислизають від учених.

У своєму звіті про експедицію, написаному 1890 року, Дю Шайю зазначав, що вони з групою почули дивний крик мавпи, схожий на "кула-кулу", звідси й назва гібрида. Цей крик повторився кілька разів, а потім перед ними виникла велика мавпа. Під час зустрічі із загадковою твариною, група вбила її, але при найближчому розгляді виявилося, що вона зовсім не схожа ні на що, відоме науці — це не була горила або шимпанзе. Мавпа мала вельми дивовижний вигляд.

У звіті йдеться про те, що велика тварина мала круглу голову, чорне обличчя з високими вилицями та щелепу, яка значно менш виступала, ніж в інших мавп, яких їм доводилося бачити раніше. Пізніше Дю Шайю обговорив із місцевими жителями та вони також розповіли, що ця дивна тварина має прізвисько "кулакамба". Передбачається, що своє ім'я вона отримала через звуки, які видавала.

Зазначимо, що Дю Шайю ніколи прямо не стверджував, що ця дивовижна тварина справді була гібридом шимпанзе і горили, однак після публікації звіту чутки лише посилилися. Найбільшої популярності ця теорія набула наприкінці 1800-х і на початку 1900-х років, коли все більше європейських колонізаторів почали розповідати про багатство приматів, що населяють джунглі Африки.

Дослідники зазначають, що на той час плутанина і розбіжності виникли навколо кількості видів і підвидів, які описувалися як шимпанзе і горили. Це лише підлило масла у вогонь. У результаті заплутаних дебатів дехто припустив, що загадкові істоти насправді є наполовину шимпанзе і наполовину горилами.

Європейські вчені навіть почали цікавитися, чи є деякі з людиноподібних мавп, вивезених з Африки й поміщених у зоопарки, гібридами шимпанзе і горили. Наприклад, у 1874 році одну велику мавпу, на ім'я Мафука привезли з африканського узбережжя в Дрезденський зоологічний сад Німеччини як приклад кулакаби.

Науковці зазначають, що існування подібного гібрида насправді можливе, принаймні гіпотетично. Річ у тім, що природний ареал проживання шимпанзе і горил деякою мірою перетинається, особливо в регіонах екваторіальної Африки. Є також свідчення про те, що вчені фіксували смертельні випадки нападу шимпанзе на горил, що є їхнім явним перетином у реальному житті.

Дослідники також провели розширене ДНК-тестування, яке показало, що горили та шимпанзе надзвичайно тісно пов'язані з генетичного погляду, тобто гібридизація цих видів не може бути виключена. Утім, сьогодні зовсім небагато приматологів допускають ідею про те, що життєздатна популяція гібридів може мешкати в лісах Африки.

У статті 1984 року Ши припускає, що легенда про кулакамбу насправді виникла через плутанину в ранніх спробах класифікувати види. Водночас дослідники зазначають, що існування цілком може виявитися реальним, однак навряд чи це може свідчити про те, що подібним гібридам вдалося створити цілу популяцію, яка активно процвітає у віддалених лісах Африки.

Раніше Фокус писав про те, що афаліни і помилкові косатки не проти провести разом час, і навіть завести потомство.