Добували воду в Сахарі: як зникла цивілізація процвітала в пустелі

Пустеля Сахара, відома своїми суворими умовами, може здатися малоймовірним місцем для процвітання цивілізації. Однак нові дослідження розкривають неймовірну історію стародавнього суспільства Гарамантиди, яке зуміло зробити цю посушливу землю своїм домом майже на тисячу років, пише Phys.org.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Приблизно 11 000-5 000 років тому Сахара пережила період трансформації через мусонні дощі. Це перетворило пустелю на придатніше для життя місце, забезпечивши її водними ресурсами та підтримкою для цивілізацій. Але коли мусони припинилися 5 000 років тому, Сахара повернулася до свого суворого, сухого стану, і більшість цивілізацій покинули цей регіон. Гараманти, однак, стали винятком.

Гараманти процвітали в південно-західній Лівійській пустелі з 400 р. до н. е. до 400 р. н. е., витримуючи умови, дуже схожі на сучасну Сахару. Це було перше урбанізоване суспільство, яке оселилося в пустелі без безперервної течії річки. Хоча поверхневі води, які колись існували в часи "Зеленої Сахари", зникли, гарамантам пощастило: під землею, у величезному водоносному горизонті пісковиків, залягало значне джерело води. Цей водоносний горизонт міг бути одним з найбільших у світі.

Вони застосували технологію кяриз, яку, ймовірно, принесли верблюжі торгові шляхи з Персії через Сахару. Метод передбачав риття пологих тунелів у схилах пагорбів, трохи нижче рівня ґрунтових вод. Підземні води стікали в ці тунелі, живлячи зрошувальні системи. Загалом гараманти збудували 750 кілометрів підземних тунелів і шахт, щоб отримати доступ до прихованого джерела води.

Френк Шварц, провідний автор цього дослідження і професор Університету штату Огайо, поєднав археологічні знахідки з гідрологічним аналізом, щоб зрозуміти, як гараманти змогли досягти цього дива видобутку води. "Їхні кяризи насправді не повинні були працювати, тому що кяризи в Персії мають щорічне поповнення води внаслідок танення снігу, а тут поповнення було нульовим", — зазначив Шварц. Інакше кажучи, їхній успіх був всупереч обставинам.

Однак удача гарамантів врешті-решт вичерпалася, коли рівень ґрунтових вод опустився нижче рівня їхніх тунелів. Це створило значну проблему для їхнього суспільства.

"Якщо поглянути на сучасні приклади, такі як долина Сан-Хоакін, то можна побачити, що люди використовують підземні води швидше, ніж вони поповнюються, — попереджає Шварц. — Цього року в Каліфорнії була чудова волога зима, але це сталося після 20 років посухи. Якщо тенденція до посушливих років збережеться, Каліфорнія врешті-решт зіткнеться з тією ж проблемою, що і Гарамантида".

Зрештою, Гарамантида впала через виснаження запасів води, що є суворим нагадуванням про наслідки надмірного використання підземних вод. Це повчальна історія, яка показує важливість управління та збереження цього життєво важливого ресурсу для забезпечення стійкості цивілізацій перед обличчям складних природних умов.

Раніше Фокус писав про "крижані пустелі", де мільйони років не випадали жодні опади.