Сердце Земли плещется в тонком слое воды: ученые поняли, откуда она берется в недрах

Історія Землі налічує понад 4,5 мільярди років, історія людства набагато коротша, але більшу частину свого життя люди намагаються зрозуміти, що ховається в надрах планети і як воно там з'явилося. Останнім часом безліч досліджень були присвячені вивченню серця планети, її ядра, а також структур, які його оточують, пише IFLScience.

Вченим уже відомо, що навколо розплавленого металу зовнішнього ядра хлюпається тонкий шар води. Однак до цього моменту його утворення всередині Землі залишалося невизначеним, нове дослідження припускає, що нарешті знайшло пояснення.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Команда з Університету штату Аризона припустила, що вода зовсім не капає на тисячі кілометрів углиб Землі. Команда вважає, що її забирають донизу низхідні тектонічні плити — в кінцевому підсумку, пройшовши 2900 кілометрів, вона досягає самого серця Землі. Цей процес є надзвичайно повільним, проте за мільярди років вода з поверхні планети змінила межу між нижньою мантією і верхньою частиною ядра.

Відомо, що цей шар багатий на водень і збіднений силікатами, його товщина становить близько кількох сотень кілометрів і здебільшого він схожий на плівку. Для порівняння земне ядро має діаметр 6970 кілометрів.

За словами співавтора дослідження Дена Шима, сценарій зміни води припускає, що цей модифікований шар рідкого металу вступає в реакції, унаслідок яких утворюються кристали кремнезему, а після цього вони переміщуються в мантію. Вчені також припускають, що цей шар є менш щільним, а його сейсмічна швидкість є нижчою, і вона була виміряна геологами.

Багато років вважалося, що обмін матеріалами між ядром планети та її мантією невеликий, проте нові експерименти вчених з високим тиском показують, що це не зовсім так. Команда виявила, що в момент, коли вода досягає кордону ядра і мантії, вона вступає в реакцію з кремнієм у ядрі, внаслідок чого утворюється кремнезем.

За словами Шима, це відкриття, а також попередні спостереження за утворенням алмазів із води, припускають, що взаємодія між мантією і ядром насправді є більш динамічною, ніж вважалося раніше. Фактично воно доводить, що між ними існує якийсь матеріальний обмін.

Раніше Фокус писав про те, що вчені виявили "алмазну фабрику", що працює вже мільярди років.