Несподіване відкриття. Невідома сила впливала на еволюцію галактик у ранньому Всесвіті

Якби можна було полетіти за межі Чумацького Шляху та подивитися на нашу галактику з боку, то це було б чудове видовище. Ми б побачили спіральні рукави, що світяться й тягнуться від центрального ядра, із пилом і туманностями, розкиданими по їхніх краях. Часто, коли любителі астрономії уявляють собі галактики, то думають, що вони схожі на наш Чумацький Шлях. Але спіральні галактики, як наша, становлять лише приблизно 60% галактик, які ми бачимо. Річ у тім, що спіральні галактики утворюються тільки тоді, коли менші галактики стикаються одна з одною та протягом сотень мільйонів років зливаються. Принаймні так вважалося, але нове дослідження, опубліковане на сервері препринтів arXiv, показує, що це не так, пише Universe Today.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Стандартна модель еволюції галактик показує, що вони розвиваються з плином часу. Галактики сформувалися з величезних хмар первинного водню та гелію і тому, ймовірно, на самому початку історії космосу мали досить аморфну структуру. Із огляду на щільність раннього Всесвіту, зіткнення та злиття між галактиками були звичайним явищем. Це змушувало галактики обертатися та створювати їхні диски й спіральні рукави. Для цього процесу потрібно дуже багато часу, а тому вчені вважали, що спіральні галактики — це поширене явище в локальному Всесвіті, але їх нечасто можна зустріти в ранньому Всесвіті.

Автори нового дослідження використовували дані спостережень за космосом, які проводив телескоп Вебба. Науковці ідентифікували 873 галактики, що мають масу, яка в 10 млрд разів більша за масу Сонця. Ці галактики мали червоне зміщення від z = 0,5 до z = 4. Вік галактик із цим червоним зміщенням становить від 5 до 12 мільярдів років, тож вони охоплюють діапазон від ранніх галактик до сучасних.

Із цих галактик учені класифікували 108 об'єктів як спіральні галактики. Коли астрономи впорядкували їх за червоним зміщенням, вони виявили, що, хоча частка спіральних галактик зменшувалася в міру просування в минуле, частка таких об'єктів із червоним зсувом вище за z = 3 була набагато більшою, ніж очікувалося.

Також астрономи виявили, що приблизно 20% галактик із червоним зміщенням z = 3 — це спіральні галактиками. Ці дуже ранні галактики мали стати спіральними менш ніж за два мільярди років після Великого вибуху, а це означає, що причиною їхньої появи не могли стати лише зіткнення та злиття галактик, адже для цього було занадто мало часу.

Іншими словами, багато галактик перетворилися на дископодібні спіральні галактики досить рано в історії Всесвіту. Отже, хоча зіткнення та злиття дійсно відіграють роль у формуванні спіральних галактик, імовірно, тут задіяні й інші невідомі чинники. Поки що вчені не знають, що це за фактори.

Автори дослідження за допомогою космічного телескопа Вебба сподіваються в найближчому майбутньому визначити, як розвивалися ці ранні галактики та чому спіральні галактики існують так довго.

Як уже писав Фокус, учені вважають, що на краю Сонячної системи ховається ще один Марс. Це кам'янистий світ, який є планетою-бродягою, і його захопила гравітація Сонця. Але розташований цей світ дуже далеко від нас.