Із пупками та вегетаріанською дієтою: кілька цікавих фактів про акул

При згадці акул перше, що спадає на думку, це великі не надто розумні риби з гострими зубами, від яких слід триматися якомога далі. Однак дослідники, які проводять місяці, вивчаючи цих морських мешканців, знають, наскільки оманливий цей образ, пише IFLScience.

По-перше, за словами вчених, різноманітність акул вражає. По-друге, відмінності між видами настільки великі, що часом може здатися, що деякі з них навряд чи якимось чином пов'язані між собою.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Нова робота дослідниці білих акул, докторки наук із Університету Сассексу Джорджії Френч із колегами з Великої Британії та Південної Африки показує, що значні відмінності можуть існувати не тільки між видами, а й усередині одного виду — між самцями та самками. Ба більше, спостерігаючи за південноафриканськими великими білими акулами, учені виявили, що деякі самки не переходять від поїдання риби в дитинстві до поїдання тюленів та інших ссавців у дорослішому віці. Результати дослідження засвідчили, що деякі дорослі самки справді спеціалізуються на добуванні риби, а також використовують середовище проживання, відмінне від самців.

Команда дійшла такого висновку після проведення аналізу стабільних ізотопів — типу хімічного дослідження крихітних шматочків м'язів, які було зібрано у великих білих акул, що вільно плавають в океані. У результаті вчені змогли дізнатися про те, як харчувалися хижаки протягом приблизно дворічного періоду часу.

Зазначимо, що відмінності в тому, як статі використовують ресурси, називаються статевою сегрегацією і доволі поширені в акул. Водночас причини статевої сегрегації можуть бути надзвичайно складними, але деколи вони також пов'язані з різними вимогами до температури та харчування, а також необхідністю народжувати в спеціальних розплідниках.

Автори дослідження також вважають, що процес залицяння та спарювання також може бути однією з причин, через які самки виростають до великих розмірів, — відомо, що самцям через брак рук доводиться утримувати самок зубами. Цікаво, що раніше вчені також зафіксували, що самки невеликих плямистих котячих акул ховаються в денний час у мілководних печерах, щоб уникнути агресії та домагань із боку самців.

За словами Френч, якщо подивитися на різноманітність акул ширше, серед різних видів, ситуація стає ще цікавішою. Науці відомо про понад 400 видів акул, а їхні розміри варіюються від 20-сантиметрових карликових акул-ліхтарів до 18-метрових китових акул.

Акули також бувають надзвичайно різноманітних форм: від плоских акул-ангелів, схожих на промінь, до круглих акул із оборками, схожих на вугрів. Також дослідники виявили, що залежно від виду може змінюватися й форма зубів тварин: від пластин для дробіння до круглих, схожих на леза зубів.

Акули також поділяються на безліч репродуктивних типів: одні відкладають яйця, тоді як в інших яйця вилуплюються всередині них самих, унаслідок чого народжуються дитинчата, які потім розвиваються в матці самки та лише після цього з'являються на світ. Інші народжують аналогічно до ссавців, за допомогою плаценти й пуповини. Пуповина прикріплюється між грудними плавниками, і коли дитинчата народжуються, у них залишається пупковий шрам, фактично пупок, який видно протягом кількох тижнів, доки він не заживе повністю. Ба більше, деякі спостереження також показують, що самки акул часом здатні розмножуватися без партнера.

Автори дослідження сподіваються, що надалі результати їхньої роботи допоможуть захистити види акул, які сьогодні опинилися на межі зникнення.

Раніше Фокус писав про те, що вчені вперше зняли новонароджену велику білу акулу: їх ніколи не бачили маленькими.