Сонячне затемнення допомогло довести теорію відносності: чому затемнення зірок такі важливі

Сонце іноді закриває собою Місяць і відбувається повне сонячне затемнення, таке як трапиться 8 квітня, коли частина Північної Америки зануриться в повну темряву. Але подібні затемнення астрономи можуть бачити і в інших зірок, що має найважливіше значення для астрономії, пише Phys.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Не тільки Місяць може закривати собою Сонце, але це можуть робити також Венера і Меркурій. Але в цьому разі планети виглядатимуть як маленькі крапки на тлі нашої зірки. Річ у тім, що Місяць розташований набагато ближче до нас, а тому візуально може повністю закрити собою Сонце. Вважається, що приблизно через 700 млн років, коли Місяць віддалиться від Землі, повних сонячних затемнень уже не можна буде побачити з поверхні нашої планети. Також подібних затемнень не можна побачити, наприклад, на Марсі, адже його супутники набагато менші за Місяць, а тому не можуть закрити собою Сонце.

Водночас астрономи можуть бачити затемнення інших зірок, світло яких перекривається планетами, що пролітають на їхньому тлі. Але в цьому випадку це не повне зоряне затемнення, адже планета виглядає як маленький провал у зоряному світлі.

Такий прохід планети перед зіркою називається транзитом і завдяки йому астрономи змогли виявити вже понад 5,5 тисяч екзопланет, тобто планет за межами Сонячної системи. З іншого боку, сонячне затемнення також можна вважати транзитом, який має набагато більший розмір, каже Еллісон Янгблад із команди космічного телескопа NASA TESS, який займається пошуком екзопланет.

Такі транзити можуть багато чого змінювати у світі науки. Наприклад, 1919 року спостереження за сонячним затемненням допомогло довести загальну теорію відносності Ейнштейна. Тоді відхилення світла Сонця під дією гравітації нашої зірки викликало зміщення видимого положення зірки, а це довело, що гравітація змушує простір і час викривлятися навколо масивних об'єктів.

Транзит екзопланет дає змогу виявляти не тільки їх самих, також заблоковане планетою зоряне світло показує розмір цього планетарного тіла. Світло, яке проходить крізь атмосферу планети, розрізняється за кольорами, тобто довжинами хвиль світла, і це дає змогу дізнатися, які хімічні елементи присутні на планеті. Річ у тім, що різні елементи поглинають світло різної довжини хвилі.

Але за допомогою таких приладів, як коронографи, які встановлюють на космічних телескопах, астрономи можуть створювати штучне зоряне затемнення. Таким чином уперше було вивчено зовнішню атмосферу Сонця — корону.

У 2027 році в космос запустять телескоп Ненсі Грейс Роман, який матиме більш вдосконалений коронограф. За допомогою спеціальних фільтрів прилад зможе блокувати світло зірок і виявляти поки що невидимі планети.

Як уже писав Фокус, зонд NASA вперше зазирнув всередину викиду плазми з Сонця і зробив важливе відкриття для фізиків. Сонячний зонд "Паркер", який доторкнувся до Сонця, виявив важливу особливість у потоці плазми.