Висадка людини на Місяць: чому NASA так складно знову відправити астронавтів на супутник Землі

У період з 1969 по 1972 рік у рамках космічної програми NASA "Аполлон" на поверхні Місяця побували всього 12 американських астронавтів. І це сталося ще до бурхливого розвитку космічних технологій, які є зараз. Чому ж досі на Місяці не побували інші люди? Чому NASA так складно йде до своєї нової мети в рамках космічної програми "Артеміда" (Artemis), тобто до повернення людини на Місяць? Повторна висадка запланована на 2026 рік, але вона мала відбутися роком раніше і невідомо, чи відбудеться в запланований термін. Простої відповіді на запитання, чому реалізація планів NASA відбувається так складно, немає. Тут поєднуються кілька важливих факторів, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Варто сказати, що програма "Аполлон", хоч і була успішною, але на неї витратили дуже багато грошей. Понад 50 років тому приблизно 5% бюджету США йшло на проєкти NASA і більше половини цих грошей йшло на реалізацію місій "Аполлон". З урахуванням інфляції вся минула місячна програма обійшлася приблизно в 260 млрд доларів. Якщо додати сюди і роботизовані місії на Місяць, то потрібно додати ще 20 млрд доларів.

Для порівняння, сьогодні NASA може розраховувати тільки на 0,5% бюджету США, але водночас у космічного агентства набагато більше проєктів. За останні 10 років NASA вже витратило приблизно 90 млрд доларів на реалізацію програми "Артеміда" (нагадуємо, що ця богиня з давньогрецької міфології була сестрою бога Аполлона, а тому нова програма отримала таку назву). Тож навіть з урахуванням розвитку космічних технологій, за такого фінансування, не можна розраховувати на надто швидкий прогрес, якщо йдеться про повернення людини на Місяць.

Ще один важливий фактор, про який не варто забувати — це політика. У 60-х роках минулого століття США брали участь у космічній гонці з колишнім СРСР, особливо це стосувалося першої висадки людини на Місяць. Цю мету підтримували і прості американці, і уряд. Але щойно мету було досягнуто і СРСР було переможено в цій частині космічних перегонів, громадськість у США втратила інтерес до Місяця, а NASA стало отримувати менше грошей. Уже не було причин витрачати астрономічну суму на повернення людини на Місяць після завершення програми "Аполлон".

Мала політична воля та брак фінансування продовжують впливати на NASA під час реалізації програми "Артеміда". Хоча вона й відрізняється від минулого місячного проєкту.

Сучасна концепція "Артеміди" має зовсім інший набір пріоритетів, ніж місії "Аполлона". Наприклад, у NASA толерантність до ризику зараз набагато нижча, ніж у 60-ті роки минулого століття. Місії "Аполлон" були відверто небезпечними і мали значну ймовірність провалу.

Кілька місій дійсно зіткнулися з непередбачуваними ситуаціями:

• пожежа на "Аполлоні-1", внаслідок якої загинули 3 астронавти;
• зупинка двигуна під час місії "Аполлон-6";
• майже фатальний недолік конструкції, який мало не призвів до загибелі астронавтів "Аполлона-13".

NASA, уряд і громадськість США не бажають знову брати на себе такий рівень ризику, особливо після катастроф із шатлами "Челленджер" і "Колумбія" в 1986-му і 2003-му роках відповідно.

Астронавти місій "Аполлон", на які було витрачено величезні гроші, побували на поверхні Місяця всього протягом кількох десятків годин, зібрали зразки місцевої породи, провели кілька експериментів і полетіли назад на Землю.

Але у місій програми "Артеміда" зовсім інші цілі.

• По-перше, астронавти проведуть на поверхні Місяця до 7 днів, а для цього потрібно більше їжі, води, палива та наукових інструментів.
• По-друге, під час місій "Аполлон" наука була не на першому місці, тут головне було перемогти СРСР. Під час місій "Артеміди" наукові дослідження посядуть центральне місце, а це означає, що вони передбачають більш тривалу і складну розробку самих місій.

Метою програми "Артеміда" є не просто повернення астронавтів на Місяць. NASA планує розпочати будівництво інфраструктури на супутнику Землі для підтримання постійної присутності людини. Тож це набагато складніша програма, яка потребує більших зусиль.

Як уже писав Фокус, крім екстремальних умов на Місяці, небезпеку для астронавтів становить пил на поверхні супутника Землі. Вчені придумали, як захиститься від його деструктивного впливу.

Також Фокус писав про те, що таємниці Місяця можуть бути загублені назавжди, адже все навколо затопчуть астронавти і місяцеходи. Дослідники кажуть, що на супутнику Землі є кілька регіонів, які не можна чіпати.