Неймовірне тяжіння. Що тисячі років залишає величезні та глибокі відбитки на дні океану (відео)

Десятиліття тому біля узбережжя Біг-Сура (Каліфорнія, США) глибоко під поверхнею океану вчені виявили дивний ландшафт, усіяний великими дірками в глині, мулі та піску. Відтоді було багато теорій про те, як з'явився цей ландшафт, але провідною залишалася та, згідно з якою віспини на дні океану є продуктом витоку метану або гарячих рідин, що випливають із надр Землі. Тепер учені вважають, що ця теорія була помилковою, пише Science Alert.

У новому дослідженні команда вчених з Науково-дослідного інституту акваріумів Монтерей-Бей (MBARI) і Стенфордського університету дійшли висновку, що цікавий візерунок на дні океані в цьому районі формує щось інше. Вчені не наголошують на попередній загальноприйнятій теорії, проте вважають, що вона не може бути справедливою для всіх підводних западин у різних куточках земного океану.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Зазначимо, що поле Сур-Покмарк біля узбережжя Каліфорнії вважається найбільшим у своєму роді в Північній Америці. Його розмір можна порівняти з розміром Лос-Анджелеса і містить понад 5200 западин, середня ширина яких становить 175 метрів, а глибина — близько 5 метрів. Тут планують розмістити морську вітряну електростанцію, проте виникають побоювання щодо присутності метану в надрах планети в цьому регіоні.

У новому дослідженні вчені використовували морського робота, який вивчив морське дно на глибині від 500 до 1500 метрів. У результаті вченим вдалося виявити вельми мізерні свідчення джерел метану та інших потоків рідини, що не узгоджується із загальноприйнятою теорією.

Водночас дослідники дійшли висновку, що в усьому може бути винна сила тяжіння. Річ у тім, що величезні віспини на дні океану розташовані на континентальному схилі, а зразки морського дна, зібрані роботом, вказують на те, що опади час від часу стікали по схилу протягом останніх щонайменше 280 000 років. Останній великий потік стався 14 000 років тому, можливо, внаслідок землетрусу або обвалу схилу.

Команда вважає, що такі події можуть призвести до ерозії в центрі кожної віспини. Коли великий осад скочується вниз, це може викликати "достатню ерозію" для утворення ширшої віспини, зміщуючи краї "кількох віспин на десятки кілометрів одна від одної", припускає команда. Автори дослідження вважають, що цим може бути обумовлено те, що дірки на морському не з'являються у вигляді "ланцюжків". Утім, вони визнають, що для підтвердження цієї ідеї потрібні додаткові моделювання.

За словами співавтора дослідження, наукового співробітника Єви Лундстен, їм із командою вдалося зібрати достатньо даних, щоб установити дивовижний зв'язок між дірами на дні океану і гравітаційними потоками.

Вчені не знають точно, як спочатку утворилися ці віспини, але завдяки передовим підводним технологіям їм вдалося отримати нове уявлення про те, як і чому ці особливості зберігалися на морському дні протягом сотень тисяч років.

Раніше Фокус писав про те, що щось прогризло морське дно Берингового моря: вчені розгадали таємницю загадкових тунелів.