Учені розповіли, чи справді вікінги були такими кровожерливими воїнами

Репутація вікінгів як жорстоких убивць порівняно з іншими середньовічними воїнами, можливо, була перебільшена.

Експерти в організації раптових нападів

За словами історика Деніела Меллено з Денверського університету, США, питання не в тому, чи були вікінги жорстокими, адже вони були такими, а в тому, чи робили ці воїни щось, що виходило за рамки загальноприйнятих норм того часу.

Епоха вікінгів тривала приблизно з 793 по 1066 рік н. е. і збіглася з періодом Середньовіччя в Європі. Це був сам по собі жорстокий час, каже Меллено. У цю епоху війни, рабство і набіги були звичайним явищем, і вікінги в цьому плані не відрізнялися від інших воїнів. Завдяки своїм швидким і маневреним кораблям, вікінги, говорячи сучасною мовою, були експертами в організації раптових нападів на прибережні поселення з моря.

Вважають, що одним із перших набігів вікінгів за межами Скандинавії був напад 793 року н. е. на християнський монастир на острові Ліндісфарн, розташованому біля північно-східного узбережжя Англії.

Вікінги часто нападали на християнські монастирі, які не мали достатньої охорони, але водночас зберігали багато скарбів. Оскільки вікінги були язичниками, а їхніми жертвами були християни, то їхні напади описувалися як особливо жорстокі, кровожерливі та безбожні. За словами історика Кейтлін Елліс з Університету Осло, Норвегія, кровожерливу репутацію вікінгів сформували християнські хроністи, які описували напад скандинавських воїнів на християн. Іноді напади вікінгів навіть називали покаранням Бога за гріхи.

Вікінги були не тільки воїнами

На відміну від жителів південніших країн Європи, вікінги залишили занадто мало письмових свідчень про свої походи. Багато історичних хронік, що описують життя вікінгів, були написані сотні років потому їхніми нащадками або ж жителями інших країн Європи. За словами Меллено, хоча вікінги також були торговцями, фермерами і рибалками, жертви їхніх нападів звертали увагу насамперед на насильницькі дії скандинавів. Протягом сотень років історії про жорстокість вікінгів також, імовірно, були прикрашені.

За словами Елліс, історичні хроніки, в яких вікінги представлені жорстокими і кровожерливими воїнами, належать уже до XII століття, тобто вони з'явилися майже через 100 років після закінчення епохи вікінгів. З іншого боку, в більш ранніх історичних джерелах трапляються різні суперечливі дані в описі нападів вікінгів, що ставить під сумнів правдивість інформації, каже Меллено.

За словами вченого, археологічні розкопки дуже рідко показують місця масових поховань і сильних руйнувань на територіях, куди здійснювали набіги вікінги. Таким чином, деякі історичні письмові джерела можуть містити не правдиву інформацію про жорстокість вікінгів.

Вікінги жили за правилами того часу

Вікінги були не єдиними воїнами, які здійснювали набіги і захоплювали в середньовічній Європі. Мусульманські загарбники, яких називали сарацинами, часто нападали на території сучасної Франції та Італії. Угорці часто здійснювали набіги на територію сучасної Баварії (Німеччина). Король франків Карл Великий вів багаторічну війну із саксами, що призвело до масових убивств і розграбування територій сучасної Німеччини.

Меллено вказує на те, що між набігами вікінгів і, наприклад, завойовницькими походами франків, не було надто великої різниці. З одного боку, було насильство, організоване державою, тобто Франкською імперією, а з іншого — насильство, організоване групою воїнів без приналежності до будь-якої країни, тобто вікінгами.

Вчені вважають, що, можливо, через те, що вікінги не представляли середньовічну державу, їхні напади на той час вважали варварськими, а отже, поганішими, жорстокішими і кровожерливішими.

Фокус уже писав про те, що вчені назвали причини, через які вікінги так і не провели колонізацію Північної Америки, куди вони прибули задовго до інших європейців.

Також Фокус писав про те, що серед пустелі на Аравійському півострові вчені виявили загублене стародавнє місто. Археологи вважають, що його побудували приблизно в 2400 році до н.е., але вже приблизно в 1400 році місто залишили жителі.