Гравітація Марса штовхає Землю ближче до Сонця: як це впливає на нашу планету

Геологічні дані, які охоплюють понад 65 млн років, свідчать про те, що глибоководні течії на Землі постійно змінюються кожні 2,4 млн років. Учені вважають, що це пов'язано з гравітаційною взаємодією між Землею і Марсом, яка відбувається через їхній орбітальний рух. Учені кажуть, що кожні 2,4 млн років настає астрономічний великий цикл, який впливає на клімат на Землі. Дослідження опубліковано в журналі Nature Communications, пише Earth.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Глибоководні течії на Землі мають сильну і слабку фазу, і вони впливають на накопичення осадових порід на дні океану. Коли течії сильніші, то вони розмивають накопичені осадові породи. Результати нового дослідження свідчать, що циклічні зміни узгоджуються з гравітаційною взаємодією Землі та Марса.

За словами вчених, гравітаційні поля планет у Сонячній системі впливають одна на одну, і ця взаємодія, яка називається резонансом, змінює ексцентриситет планет, тобто міру того, наскільки близькі до кругових їхні орбіти. Через цей резонанс гравітаційне тяжіння Марса трохи наближає Землю до Сонця, що призводить до збільшеного рівня сонячного випромінювання і більш теплого клімату на нашій планеті.

Згодом Земля знову повертається назад, і таким чином завершується великий астрономічний цикл кожні 2,4 млн років. Такий гравітаційний вплив Марса може відігравати роль у формуванні довгострокових кліматичних моделей Землі, вважають учені.

Автори дослідження використовували супутникові дані для вивчення накопичення осадових порід на дні океану за мільйони років. Вони виявили прогалини в геологічному літописі і припустили, що сильніші океанічні течії в тепліші періоди, спричинені впливом Марса, могли порушити відкладення осадових порід. Нове дослідження доповнює наявні докази того, що небесна механіка, включно з гравітаційним тяжінням Марса, впливає на клімат Землі.

Але цей ефект потепління не пов'язаний з поточним глобальним потеплінням, спричиненим викидами парникових газів людиною. Результати дослідження показують, що ці цикли можуть допомогти підтримувати океанічні течії навіть коли глобальне потепління може їх послабити. Дослідження підкреслює потенціал астрономічних циклів для впливу на клімат Землі та океанічну циркуляцію.

Орбітальна механіка в Сонячній системі схожа на космічний танець, який створила гравітація. Кожна планета, супутник і астероїд слідують за певною орбітою навколо більшого тіла через гравітацію. Марс і Земля обертаються навколо Сонця за еліптичними траєкторіями, але Земля ближче до Сонця і рухається по своїй орбіті швидше. Землі потрібно приблизно 365 днів, щоб завершити один оберт, тоді як Марсу, який розташований далі, потрібно приблизно 687 днів. Ця різниця означає, що Земля обходить Марс на своїй орбіті кожні 26 місяців, створюючи можливості для зближення і вирівнювання планет, здається, на одній лінії навпроти Сонця.

Як уже писав Фокус, вчені наблизилися до розгадки давньої таємниці: як з'явилися гігантські галактики? Десятиліттями астрономів спантеличував механізм формування найбільших галактик Всесвіту, але тепер цю таємницю майже розкрито.

Також Фокус писав про те, чому "серце" Землі таке гаряче через мільярди років. Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда років і за цей час наша планета зазнала безліч змін, але її ядро, все ще залишається неймовірно гарячим незважаючи ні на що.