Сонячною системою керує не тільки гравітація, а й інші сили: що з'ясували вчені
Дослідження пропонує новий погляд на рух об'єктів навколо Сонця.
Уже давно вважається, що домінуючою силою в Сонячній системі є гравітація. Вона відповідає за орбіти планет та їхніх супутників, але є й інші сили, які сформували наше оточення. У новому дослідженні автори описують, як лід, що відскакує від комет, може штовхати їх і як тиск випромінювання Сонця виштовхує матеріал назовні. Існують також релятивістські ефекти, які можуть змушувати частинки рухатися по спіралі всередину до Сонця, пише Universe Today.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Гравітація — це сила, яка керує структурою і рухом Сонячної системи. Сонце, яке має величезну масу, створює сильне гравітаційне тяжіння і утримує на орбіті навколо себе планети, астероїди, комети та інші об'єкти. Орбіта кожної планети є результатом балансу між швидкістю її руху і силою тяжіння Сонця, що створює траєкторії руху, які описуються законами Кеплера.
Супутники залишаються на орбіті навколо планет через гравітаційне тяжіння останніх. Гравітація не тільки підтримує стійкість цих орбіт, а й впливає на такі явища, як припливи на Землі, спричинені гравітаційним тяжінням Місяця.
Учені вивчили інші сили, які формують Сонячну систему. Гравітація, безумовно, описує рух планетарних тіл, але є й інші сили, які впливають на менші тіла, сприйнятливі до їхнього впливу. Ці сили включають віддачу (згідно з третім законом Ньютона, кожна дія має рівну і протилежну дію), крутний момент від втрати маси, тиск випромінювання Сонця і багато іншого.
Науковці пропонують інформативний огляд різних не гравітаційних сил, що діють у Сонячній системі. Автори дослідження припускають, що всі орбіти в Сонячній системі є круговими, хоча в реальності планетарні тіла не є ідеальними сферами і не мають ідеально кругових орбіт.
Серед не гравітаційних сил, які описують дослідники, найбільшою є віддача, створювана сублімацією льоду на кометах і астероїдах. Тепло від Сонця змушує лід одразу перетворюватися на газ, а не спершу переходити у стан рідини, а лише потім у газ. Відповідно до закону Ньютона, коли лід сублімується, летючі гази, що виходять, будуть переносити імпульс і надавати силу віддачі на тіло. Процес сублімації багато в чому залежить від температури тіла під впливом випромінювання Сонця.
Ще одна не гравітаційна сила — це тиск випромінювання, який формує характерні хвости комет. Це сила, створена світлом, коли фотони передають імпульс об'єкту, наприклад, кометному пилу і газу, відштовхуючи їх. Тиск випромінювання залежить від його інтенсивності та відбивної здатності об'єкта, причому об'єкти, що більше відбивають, відчувають більшу силу. Хоча тиск випромінювання і невеликий, він може формувати хвости комет і поступово змінювати орбіти малих тіл у Сонячній системі, вважають учені.
Як уже писав Фокус, вчені з'ясували, що було б з нашою планетою, якби в Сонячній системі була супер-Земля. Наявність додаткової великої планети в найгіршому сценарії призвела б до катастрофічних наслідків для Землі.
Також Фокус писав про те, що нове відкриття показало історію води на Марсі. Зокрема, вчені виявили докази існування на Червоній планеті величезного океану.