Цілодобове спостереження за Землею: новий супутник NASA робить революцію у стеженні (фото)

Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда років і вчені відчайдушно намагаються зазирнути в минуле і майбутнє нашої планети. Для цього дослідники використовують передові технології, які дають змогу зазирнути в надра Землі, відстежувати зміни клімату і навіть спрогнозувати майбутнє основних систем нашої планети, пише SciTechDaily.

Вчені часто використовують супутники на земній орбіті, щоб відстежувати зміни, що відбуваються на планеті. І тепер NASA та Індійська організація космічних досліджень (ISRO) збираються запустити свій новаторський супутник спостереження за Землею NISAR. Запуск планується найближчими місяцями й вчені вважають, що їхнє дітище зробить революцію в тому, як ми спостерігаємо за планетою.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Передбачається, що новий супутник із синтезованою апаратурою (SAR) зможе робити неймовірно докладні знімки планети. Аналізуючи ці дані, вчені, як передбачається, зможуть виявити рухи на невеликих ділянках ґрунту і льоду з точністю до сантиметрів.

Відомо, що здатні виявляти рухи на невеликих ділянках землі та льоду з точністю до часток дюйма. NISAR скануватиме майже всі тверді поверхні Землі двічі кожні 12 днів, надаючи цінну інформацію про те, як планета змінюється з плином часу. Дослідники планують використовувати для низки цілей, зокрема:

• зміна крижаних щитів;
• зміна лісів;
• зрушення через землетруси;
• рух льодовиків;
• зміна екосистем;
• вирубка лісів.

Дослідники зазначають, що виняткові можливості NISAR зумовлені використанням радара із синтезованою апертурою (SAR) — складною технологією, вперше розробленою NASA для космічних застосувань. Відомо радар працює шляхом об'єднання кількох радіолокаційних вимірювань, отриманих під час орбітального руху.

На відміну від традиційного радара, що використовує мікрохвилі для виявлення віддалених об'єктів, SAR покращує обробку даних, щоб надавати чіткіші та точні зображення, які показують характеристики поверхні в найдрібніших деталях.

За словами керівника пошуково-космічних місій NASA Чарльза Елачі, ширина супутника становить 12 метрів, водночас він дає змогу вченим отримувати надзвичайно точні дані. Для прикладу, для інструменту L-діапазону місії, що використовує традиційні методи радіолокації, діаметр має бути 19 кілометрів, щоб отримати зображення такої якості.

Орбітальний радар працює за тими самими принципами, що і той, що відстежує літаки в аеропорту. Космічна антена випромінює мікрохвильові імпульси в напрямку Землі. Коли імпульси потрапляють на щось — наприклад, вулканічний конус — вони розсіюються. Антена приймає ці сигнали, які відбиваються назад у прилад, що вимірює їхню силу, зміну частоти, час, що знадобився для повернення, і чи відбилися вони від кількох поверхонь, таких як будівлі.

Раніше Фокус писав про те, що на орбіті існує загроза великої катастрофи: вчені закликають терміново рятувати нашу планету.