Виявився не чоловіком: поховання аскета призвело до неочікуваних відкриттів (фото)

Досліджуючи поховання монаха-аскета, виявлене у Єрусалимі, вчені зробили неочікуване відкриття. Виявилося, що останки належать жінці, а це не типово для того часу.
У Єрусалимі, Ізраїль, археологи виявили поховання, яке перевертає уявлення про аскетичні практики візантійської епохи. Раніше вважали, що там похований чоловік-монах, однак нещодавній науковий аналіз показав, що останки, наімовірніше, належали жінці, пише Arkeonews.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Місце поховання, розташоване в Хірбат-ель-Масані поблизу Старого міста Єрусалиму, було частиною візантійського монастиря, що діяв між 350 і 650 роками нашої ери. Серед розкопаних поховань дослідники знайшли скелет, оточений великими металевими кільцями, кожне з яких діаметром приблизно десять сантиметрів і загальною вагою кілька десятків кілограмів.
Ці залізні кайдани, які зазвичай пов'язують із чоловіками-аскетами, змусили експертів спочатку зробити висновок, що це поховання належало чоловіку-монаху. Однак детальне дослідження останків змінило це припущення. Паула Котлі з Інституту науки Вейцмана разом зі своїми колегами проаналізувала білки в зубній емалі і виявила маркери, що вказують на те що поховання належить жінці.
Це відкриття надає рідкісні археологічні докази, що підтверджують історичні розповіді про жінок-аскетів у Римській імперії. Записи IV століття нашої ери засвідчують, що жінки вдавалися до релігійної самодисципліни, а такі видатні постаті, як Меланія Старша та її онука, Меланія Римлянка, практикували аскетизм у монастирських спільнотах.
Хоча текстові джерела визнають жінок-аскетів, фізичні докази цього дотепер були нечисленними. Присутність жінки, похованої із залізними кайданами, є вагомим доказом того, що деякі жінки йшли на крайні самообмеження в пошуках духовної відданості, що суперечить попереднім припущенням про те, що такі практики були лише чоловічими.
Розташування монастиря вздовж християнського паломницького шляху до Єрусалиму посилює його значення. У візантійський період місто стало головним релігійним центром, що приваблював віруючих з усієї Римської імперії. Монастирі не лише слугували центрами поклоніння, але й надавали притулок та настанови мандрівникам.
Виявлення останків жінки-аскета свідчить, що жінки могли відігравати активнішу роль у цих громадах, ніж вважалося раніше. Це відкриття спонукає до подальших досліджень участі жінок у релігійному житті візантійської епохи та зміни історичних поглядів на гендерні ролі в аскетичних традиціях.
Раніше Фокус писав про 500-літні записи, які розкрили неочікуване минуле.
А також ми розповідали про нове розуміння минулого. Археологи розкопали одразу п'ять римських статуй у Туреччині.