Найбільше масове вимирання в історії Землі 252 млн років тому: вчені відтворили події

Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда років і за цей час наша планета зазнала безліч змін, а також пережила кілька масових вимирань, які згубили більшу частину життя на планеті. Найбільша з таких подій сталася в пермську геологічну епоху близько 252 мільйонів років тому, пише PHYS.org.

Пермська подія вимирання вважається найбільшим масовим вимиранням в історії Землі. У той час величезні вулкани вивергалися в різних куточках планети, викидаючи в атмосферу 100 000 мільярдів метричних тонн вуглекислого газу. Усе це дестабілізувало клімат і вуглецевий цикл, що призвело до різкого глобального потепління, дезоксигінації океанів і, як наслідок, масового вимирання.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Однак, попри все це, багатьом рослинам вдалося вижити — вони залишили після себе скам'янілості, які вчені використовували для моделювання різкого підвищення глобальної температури на Землі на 10°C.

За словами провідної авторки дослідження, докторки Маури Брунетті з Женевського університету, скам'янілі спори та пилок раннього тріасу, на жаль, не є переконливими доказами раптового й катастрофічного вимирання, але морські та наземні тварини справді зазнали найсерйознішого масового вимирання в історії Землі.

У результаті життя на планеті було змушене пристосуватися до повторюваних змін клімату і вуглецевого циклу протягом декількох мільйонів років після кордону пермі й тріасу. У новому дослідженні вчені пов'язали макрофоссілії наземних рослин і використовували чисельне моделювання, що описує можливі кліматичні умови від пізньої пермі до раннього тріасу. Результати вказують на те, що перехід від більш холодних кліматичних умов до середньої температури повітря на поверхні приблизно на 10 °C вище узгоджується зі змінами в рослинних біомах.

Команда вивчила п'ять стадій по обидва боки кордону пермі й тріасу:

• пермський учяпін
• чансін;
• ранній тріасовий індський;
• оленекський ярус;
• середній тріасовий анізійський ярус.

Під час дослідження вчені об'єднали карту планети того часу з даними про викопні рослини, розподіливши пологи рослин за шістьма основними біомами. Це дало змогу оцінити, який вигляд мав місцевий клімат у різних місцях на основі знайдених рослин. Водночас зміни з плином часу у викопному літописі послужили даними спостережень для перевірки кліматичних моделей науковців.

Результати вказують на те, що біоми варіювалися від спекотних, вологих "тропічних вічно вологих" біомів до сезонних тропічних або помірних біомів і пустельних біомів. У станах з холодною температурою тропічні широти характеризуються пустелею, тоді як у вищих широтах з'являється холодно-помірна рослинність і тундра. Водночас у спекотних регіонах у полярних широтах спостерігається помірна рослинність, а в екваторіальних широтах — пустеля. Простими словами, що більше вуглекислого газу, то тепліші та вологіші біоми.

На наступному етапі роботи вчені використовували статистичний аналіз, що дало змогу оцінити схожість між наявними записами викопних рослин і моделюванням біомів, які процвітали б за різних температурних станів і рівнів CO2. Результати вказують на те, що біоми різко змінилися на межі пермі та тріасу, коли Земля переступила від холодного клімату до теплого.

Водночас пізній тріас був набагато спекотнішим. Наступні періоди — оленекський і анізійський — стабілізувалися за температур на 10 градусів вищих, ніж раніше.

Автори дослідження вважають, що отримані ними результати надалі можна використовувати для розуміння того, як Земля відреагує на нинішню зміну клімату в умовах кліматичної кризи, що нависла над планетою.

Раніше Фокус писав про те, що масове вимирання на Землі 500 млн років тому: з'ясувалося, що вбило половину тварин.