Люди дійсно випромінюють видиме світло: після смерті воно зникає (відео)

Незвичайний експеримент був проведений вченими з Університету Калгарі та Національної дослідницької ради Канади. Експеримент був проведений на мишах і листі двох різних видів рослин і показав прямі фізичні докази того, що життя дійсно виділяє світло, яке припиняється після смерті, пише Science Alert.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Передбачається, що всі живі істоти, зокрема й люди, можуть буквально світитися здоров'ям, поки наше життя не припиниться. На перший погляд, висновки здаються дещо незвичними: важко не пов'язувати наукові дослідження біологічного електромагнітного випромінювання зі спростованими та паранормальними твердженнями про аури й розряди, що оточують живі організми.

Ба більше, теоретично, навіть видимі довжини хвиль світла, що випромінюються біологічними процесами, мають бути настільки слабкими, що їх легко могло б заглушити інтенсивне світіння навколишніх електромагнітних хвиль і теплове випромінювання, що генерується нашим метаболізмом. Усе це ускладнює точне відстеження цих хвиль світла, що поширюються по всьому тілу.

І все ж, за словами фізика з Університету Калгарі Вахіда Саларі, їм із командою вдалося спостерігати це — надслабке фотонне випромінювання, яке продукують кілька тварин і рослин.

Зазначимо, що наука, яка лежить в основі біофотонів, досі вважається спірною ідеєю. Різні біологічні процеси явно генерують яскраві світлові спалахи у вигляді хемілюмінесценції. Протягом десятиліть спонтанне поширення світлових хвиль завдовжки від 200 до 100 нанометрів реєструвалося в результаті менш очевидних реакцій серед широкого спектра живих клітин. Наприклад, у тканинах серця корови або бактеріальних колоніях.

За словами вчених, одним із передбачуваних джерел цього випромінювання є вплив різних активних форм кисню, що утворюються в живих клітинах під час стресових впливів, наприклад:

• жара;
• отрута;
• патогени;
• нестача поживних речовин.

За словами авторів дослідження, можливість дистанційного моніторингу стресу окремих тканин у пацієнтів або в зразках сільськогосподарських культур чи бактерій може надати потужний неінвазивний інструмент для досліджень чи діагностики.

Під час дослідження вчені також спробували з'ясувати, чи можна масштабувати цей процес від ізольованих тканин до цілих організмів. Для цього вони використовували електронно-помножувальні ПЗС-матриці та ПЗС-камери для порівняння найслабших випромінювань від цілих мишей — спочатку живих, потім мертвих.

Команда помістила знерухомлених мишей окремо в темні бокси та спостерігала за ними протягом години, після чого вони були евтаназовані й спостерігалися ще протягом години. Їх нагрівали до температури тіла навіть після смерті, щоб виключити вплив температури.

Команда виявила, що їм вдалося зареєструвати окремі фотони у видимому діапазоні світла, що виходили з клітин мишей до і після смерті. Однак різниця в кількості цих фотонів була очевидна: після смерті спостерігалося значне скорочення. Далі вчені повторили експеримент на листках рослин і отримали аналогічні результати.

Результати дослідження, за словами вчених, підживлюють припущення про те, що найслабше ефірне світіння, яке продукують стресовані клітини, одного дня може розповісти нам про те, чи перебуваємо ми в стані сяючого здоров'я.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені зафіксували дивну мозкову активність померлих пацієнтів.

Раніше Фокус писав про те, що після смерті люди точно знають, що померли.