Уперше за багато років кальдера Єлловстона роздувається: коли починати турбуватися

Єлловстон з його яскравими й барвистими термальними джерелами, а також багатою природою та апокаліптичною загрозою, що насувається, безумовно, є одним із найцікавіших вулканів у світі. І тепер уперше за довгі роки вчені спостерігають аномалію підняття Норріса: ділянка близько 29 кілометрів у діаметрі, розташована вздовж північного краю кальдери Єлловстона, почала деформуватися, пише IFLScience.

Що це означає для нас і чи варто починати турбуватися? Геологи дали відповідь.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами геофізика з Геологічної служби США Майкла Поланда, Єлловстон — динамічна геологічна система, активність якої щодня підтверджується гідротермальною активністю, що проявляється у вигляді гейзерів, гарячих джерел, грязьових котлів та інших термальних явищ. І навіть більше, сама земля тут усе ще продовжує рух.

Геологи та вулканологи називають цей процес "деформацією": зміни форми ландшафту навколо вулкана, спричинені рухом магми під поверхнею. За словами вчених, цей процес особливо характерний для таких місць, як Єлловстон, розташований прямо над вулканічною гарячою точкою.

За словами геолога з Університету Орегону Лейфа Карлтрома, у певному сенсі це схоже на те, що відбувається, коли ми ставимо каструлю з водою на плиту. Вода нагрівається знизу й охолоджується зверху, а гарячіша рідина менш щільна, тому вона підіймається і циркулює. По суті, саме це і відбувається у твердій землі під нашими ногами.

Поланд зазначає, що це нескінченне перемішування і рух, якщо не призводить до повномасштабного вулканічного виверження, то здатен спричинити здуття і деформацію поверхні. Ці зміни можуть бути спричинені різними процесами, такими як рух розломів, накопичення або відтік магми, або гідротермальних флюїдів. Тривалий час все так і відбувалося, але тепер ситуація змінилася.

У період з 1996 по 2004 рік область уздовж північного краю кальдери, на південь від гейзерного басейну Норріса, загалом піднялася приблизно на 12 сантиметрів. Ця деформація стала відома як аномалія підняття Норріса і вважалося, що вона є результатом накопичення магми на глибині близько 14 кілометрів.

Радарні інтерферограми 1990-х років показали чіткий хвилеподібний малюнок на поверхні, розташований поблизу центру парку. Згодом малюнок розсіявся. Після свого піка у 2004 році протягом наступних 10 років площа Північного Єлловстонського кратона поступово опускалася, втративши понад половину висоти.

Однак у 2013 ситуація знову змінилася: площа почала стрімко підійматися з найвищою швидкістю, будь-коли зареєстрованою тут — понад 15 сантиметрів на рік. Вважається, що це сталося через те, що газ виявився замкнений під непроникним шаром породи, що призвело до збільшення висхідного тиску, який виштовхує землю вгору з безпрецедентною швидкістю. Це тривало недовго: кінець настав із найбільшим землетрусом у районі з 1970-х років. Протягом наступних 20 місяців або близько того Норріс був суцільним просіданням.

За словами Поланда, з липня минулого року вчені помітили, що кальдери Єлловстона знову почали рухатися: до вересня земля піднялася всього на 2 сантиметри, а горизонтальний зсув становив половину цієї величини.

Однак, коли вчені перевірили дані інтерферометрії, вони помітили, що ситуація дуже схожа на ту, що спостерігалася в 1996-2004 роках. Справа була не тільки в геологічних рухах. На цій ділянці також спостерігався сплеск сейсмічної активності, включно з "роєм" із понад 100 землетрусів.

То чи варто починати переживати? За словами вчених, немає причин для паніки: активність, що спостерігається останнім часом, дійсно заслуговує на увагу, але загалом залишається досить незначною.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вулкан Єллоустоун змінився просто на очах учених: як це сталося.

Раніше Фокус писав про те, що один вид зміг пережити виверження супервулкана Єлловстон 12 млн років тому.