Чому Місяць здається більшим, коли перебуває над горизонтом: відповідь може здивувати (фото)

Коли повний Місяць знаходиться трохи вище горизонту, то він здається має дуже великий розмір. Але в цьому положенні Місяць перебуває найдалі від Землі і має здаватися меншим. То чому ж Місяць здається більшим, коли перебуває на горизонті? Про це пише Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Сюзанна Колер, астроном з Американського астрономічного товариства, каже, що ця загадка, яка дістала назву "місячна ілюзія", тисячоліттями ставила в глухий кут спостерігачів за небом, і досі вчені до кінця не розуміють, як це працює.

У далекому минулому вчені пояснювали "місячну ілюзію" збільшенням розмірів через туман або заломленням світла в атмосфері Землі. Але сучасні фотографії спростовують цю теорію, показуючи, що заломлення світла навпаки робить Місяць сплющеним, а не збільшеним.

Барт Боргхейс, нейробіолог з Університету Луїсвілла, каже, що "місячна ілюзія", ймовірно, є чимось, що відбувається всередині нашого мозку, коли ми формуємо наше сприйняття розміру.

За словами Колер, вчені запропонували багато пояснень того, як розмір Місяця обманює наш мозок. Одне з пояснень полягає в тому, що коли Місяць перебуває ближче до горизонту, він контрастує з більш дрібними об'єктами, такими як дерева і будівлі, на поверхні Землі. Але Місяць все одно здається величезним навіть на тлі океану, що передбачає наявність більшої кількості факторів.

Теорія, підкріплена найбільшою кількістю доказів, фокусується на помилках щодо того, як ми часто використовуємо відстань для сприйняття розміру об'єкта.

За словами Боргейса, сприйняття розміру є процесом, що складається з двох етапів. По-перше, сітківка очей фіксує розмір об'єкта. По-друге, мозок оцінює його розмір, враховуючи сприйману відстань до об'єкта. Це принцип візуального сприйняття, відомий як закон Еммерта.

Цей принцип діє і у випадку з Місяцем, як показують дослідження. Науковці з'ясували, що змодельований Місяць, показаний на краю горизонту, люди сприймають його як більший, тому що рельєф місцевості створює враження, що він розташований далі. Коли Місяць показано без будь-якого рельєфу, де відсутні індикатори, що вказують на візуальну відстань, ілюзія збільшеного Місяця зникає.

Боргхейс каже, що це спостереження неодноразово відтворювалося в психофізичних експериментах: заповнений простір сприймається людиною як більш протяжний і довгий, ніж порожній простір.

За словами Колер, тому більшість людей сприймає небо як свого роду сплющену чашу, хоча технічно воно являє собою півсферу. Це ще один спосіб зрозуміти "місячну ілюзію". При сплющеному небі, коли щось знаходиться на горизонті, ми думаємо, що воно далі, ніж якби воно було над головою, що обманює нас, змушуючи думати, що об'єкт того самого розміру здається більшим, коли він знаходиться нижче в небі.

Ця ідея схожа на основу ілюзії Понцо, в якій лінії однакового розміру здаються різними за довжиною.

Це оптична ілюзія, вперше продемонстрована психологом Маріо Понцо 1913 року. Він припустив, що мозок людини визначає розмір об'єкта за його тлом. Понцо намалював дві однакові лінії на тлі двох ліній, що сходяться, схожих на залізничне полотно. Верхня лінія здається довшою, оскільки наш мозок сприймає лінії, що сходяться, як перспективу, тобто лінії, які сходяться на відстані. Тому людям здається, що верхня лінія розташована далі, а значить вона більша.

Як уже писав Фокус, вчені знайшли причину того, що зворотний бік Місяця має інакший вигляд, ніж ближній бік супутника Землі.

Також Фокус писав про те, що Сонячна система оточена стіною і NASA за 780 мільйонів доларів скоро дізнається її справжню форму.