Листя каштана та "паляниця". В Україні бум на патріотичні тату

Філологиня за освітою, Дар’я Криж уже багато років робить татуювання. До початку повномасштабної війни працювала з флористичними мотивами, але сьогодні більшість клієнтів зацікавлені в патріотичних символах. Фокус поговорив із тату-майстринею про те, які ескізи тепер обирають замовники, і чому контур України із серцем на місці Києва набув особливої цінності.

"Відбій тривоги"

Після російського вторгнення замовлень на патріотичні тату побільшало?

— Безумовно, їх стало більше. Ще від початку війни в Україні, з 2014 року, в мене були замовлення на патріотичні татуювання, але не в такій кількості. Тобто якщо раніше подібний запит був один раз на півтора місяці, то зараз за тиждень може звернутися 10-15 людей. Звісно, це почалось не з 24 лютого, бо спочатку людям було не до того, але вже з 10-12 березня клієнти пишуть дуже активно. Плюс справжнім каталізатором цього буму стали меми про "русский военный корабль" і "паляницю". Наприклад, я робила малюнок, де зображено каченя з ножем і підписом "Скажи "паляниця".

Київський художник Олександр Грехов намалював свій ескіз: слово "паляниця", а під ним сердечко. Кошти від цього татуювання я повністю переказую у волонтерський штаб "Зграя", в якому працюю. Узагалі впродовж останніх п’яти років я працювала з фондом "Таблеточки", в мене був проєкт "Добре татуювання", кошти від якого йшли на потребу фонду. Зараз я зрозуміла, що можу не просто заробляти гроші, а зробити формат соціального підприємництва. Планую переказувати певний відсоток від кожного зробленого татуювання на військові або інші волонтерські потреби.

Хто сьогодні є вашими клієнтами перш за все?

— Взагалі це може бути будь-хто, але все ж таки в мене більше жіноча аудиторія, бо я працюю з флористичними мотивами. Зараз часто звертаються військові, їм я роблю татуювання безкоштовно.

З чим все ж, на вашу думку, пов’язаний цей бум? Це тільки про хвилю патріотичності, яку зараз відчувають всі українці, чи ще справа в тому, що люди хочуть запам’ятати якісь конкретні події?

— Люди саме так і пишуть: "Це для мене дуже важливий момент у житті, і я хочу це запам’ятати". Іноді татуювання роблять просто для підтримання бойового духу, для підтримки самого себе. Дуже часто клієнти кажуть, що їм через війну довелось поїхати, а коли вони повернулись, то зрозуміли щось важливе про свій дім, про те, де вони хочуть бути, що для них взагалі є цінним. Тому вони можуть замовляти цитати, які саме зараз стали для них особливо символічними.

Власне, я теж планую зробити собі татуювання в іншого майстра з двома фразами. Перша — з вірша Сергія Жадана, яке він присвятив військовому, котрий загинув під Попасною: "Бути соняшником в полях Донбасу — це знати як жити і за що помирати". А також це цитата з листа Василя Стуса дружині: "Будьмо гідні місії своєї".

Нещодавно я робила татуювання дівчині з мапою України та фразою "Відбій тривоги" — це ті слова, які набули такої цінності саме зараз. Інша дівчина замовила татуювання з контуром України і сердечком на місці Києві. Вона втратила дім, бо в її будинок влучив снаряд. Власне, після того, як це сталось, вона сказала: "Зараз я зрозуміла, що з Києва більше не поїду". Тепер вона не має дому, живе десь у друзів, але в той же час ця ситуація стала для неї ключовою та поворотною. Або от клієнтка попросила написати ім’я свого чоловіка, який пішов служити в ЗСУ. Наче це і не патріотичне татуювання, але дуже особливе для цієї людини і теж пов’язане з певними подіями.

Військові ж нерідко роблять татуювання зі словами про успіх, про фортуну, бо для них це актуально саме зараз.

Часто клієнти просять зробити строфи з віршів?

— Цитати з української поезії були поширені й до війни. Ліна Костенко, Сергій Жадан, рядки з українських пісень. Тобто це насправді розповсюджена практика. Люди люблять рядок із Лесі Українки — Contra Spem Spero, або фразу з Ліни Костенко — "Людина нібито не літає, а крила має". Ну, і звісно трапляються рядки з пісень, наприклад "Я не здамся без бою" Океана Ельзи й інші.

Про "байрактари" та пошуки національної ідентичності

Як все відбувається — людина приходить з конкретною ідеєю, а ви вже її візуально оформлюєте?

— Іноді людина точно знає, що вона хоче, або ж вибирає щось з наявного у мене. Буває таке, що клієнт приносить ідею, і це може звучати так: "Хочу колосся, квітку маку, фразу "Наш дім — це ми" й елементи українського прапора", і я вже на замовлення малюю ескіз. Наприклад, дівчина попросила зробити татуювання із силуетом "Байрактара" на лівій і на правій руках. І я намалювала такий ескіз саме під її замовлення.

Деякі люди просто приносять малюнки з інтернету і кажуть, що хочуть таке саме татуювання. Якщо це, наприклад, герб, то на нього авторське право не розповсюджується, тобто мені не треба ні в кого питати дозволу, щоб його зробити. Але коли мені показують роботу іншого майстра, я відмовляюсь, бо не хочу брати гроші за чужу інтелектуальну працю. У цьому випадку пропоную розробити схожий ескіз, але в своєму стилі.

Яке ваше найулюбленіше тату за цей час?

— Малюнок каштана в двох шарах, це татуювання за моїм авторським ескізом. Там один графічний малюнок — контур каштанового листя, а інший шар — трохи зміщений зелений колір, це як ви б взяли листочок, мокнули його у фарбу і зробили відбиток, тоді він виходить такий нерівний. Тобто це така зелено-чорна картинка з підписом "Київ". Зараз це, мабуть, моя улюблена робота.

А чому саме ця?

— Я її дуже легко намалювала. Та й дівчині, для якої я робила ескіз, він якось одразу відгукнувся, вона без питань його погодила. Плюс я киянка, все життя прожила в Києві, і мені подобається каштанове листя. Але найпопулярнішим зображенням каштана саме як символа міста завжди був такий графічний, геометричний малюнок. Я дуже часто роблю саме таке татуювання, бо багато киян хочуть так позначити свою любов до міста. Але ця дівчина попросила зробити їй інший, авторський ескіз, і зараз він вже став дуже популярним. Мені вже четверта людина пише з проханням зробити таке татуювання.

Ще один такий популярний малюнок — це ланцюжок ДНК, пофарбований у жовтий і блакитний кольори.

Ви розказали пронизливу історію про дівчину, яка втратила свій дім. Які ще клієнти вам особливо запам’ятались за цей час?

— Якось до мене прийшов хлопець з конкретним запитом: він зробив татуювання за мотивом зображення скіфського золотого орла, який є центральною фігурою геральдичних символів Кіровоградщини. Там проводились розкопки Мельгуновського кургану — найдавнішого кургану в степовій Скіфії. Однією зі знахідок, власне, став цей золотий орел. Хлопець показав мені фото, і ми зробили йому на зап'ясті силует цього орла.

Його професія ніяк не пов'язана з археологією, він не працював на розкопках, просто це людина, яка цікавиться історією України, походженням українців, і для мене це важливо. Взагалі, зараз дуже багато людей тягнуться до свого коріння, починають вивчати якісь історичні джерела, щоб просто більше розумітись на своїй ідентичності. В Україні зараз таке шалене усвідомлення самих себе, це дуже цікавий історичний момент. І я своєю роботою до цього теж частково долучаюсь.

Патріотичні татуювання під час війни

У соцмережах нерідко критикують тих людей, хто робить татуювання під час війни, тому що через це вони не можуть бути донорами крові. Можете це прокоментувати?

— Я завжди попереджаю про це всіх своїх клієнтів, одразу кажу, що вони не зможуть півроку бути донорами. Багато хто з людей пише, що вони тільки нещодавно здавали кров, або їм з тих чи інших причин не можна бути донорами. Взагалі це особиста позиція кожного. Якщо людина не хоче бути донором, її ніхто не може змусити.

Дехто зараз просто боїться робити патріотичні татуювання, тому що ті українці, хто потрапляв у полон до російських окупантів, розповідали, що їх роздягали і дивились на наявність тату з національною символікою. Думаю, якщо людина вже вирішила для себе, що вона хоче патріотичне татуювання, то вона усвідомлює усі наявні ризики.