Більше можливостей. Як українська вища освіта працює за кордоном

Через повномасштабне вторгнення росії в Україну відбулася друга, масштабніша хвиля релокацій закладів вищої освіти. Якщо у 2014 році перемістилися на підконтрольні території з окупованих 13 закладів, то у 2022 році — 44 заклади, за даними аналітичного центру "ОсвітАналітика". Серед викликів, які постали перед університетами — не лише масштабні переміщення як установ, так і людей, але необхідність підтримувати якість освіти в умовах онлайн-навчання. Ці виклики ще гостріші для медичної освіти, адже у цій сфері навчається найбільше студентів-іноземців в Україні, за даними Українського державного центру міжнародної освіти. Крім того, медична освіта гостро потребує очного навчання для формування та закріплення навичок, необхідних майбутнім лікарям.

Про те, як долати ці виклики, розповідає Олександр Поканевич, президент Київського медичного університету.

Цей приватний заклад створив прецедент в українській вищій освіті, організувавши часткову релокацію з Києва шляхом створення ще одного осередку, або кампуса, за кордоном — а саме у Польщі. Поканевич та його колеги нині готуються до нового навчального року на дві країни та проводять вступну кампанію, даючи студентству можливість навчатися в Україні та Польщі. В університеті реалізують студентоцентрований підхід, згідно якого у центрі навчального процесу — молодь та її інтереси. Тож у цьому університеті викладають як українською, так і англійською, для іноземних студентів з понад 60 країн, яких наразі в ЗВО 35% від загальної кількості.

Навчання організовують навіть маленьким групам, у яких 2-3 особи, при цьому не збільшуючи суму контракту. Крім того, від початку повномасштабного вторгнення університет реалізує гуманітарну місію "Українська медична освіта під вогнем: охорона здоров’я під загрозою" і має фінансування від Європейського банку реконструкції та розвитку, а також інших міжнародних та місцевих організацій. Завдяки цьому студенти КМУ мають можливість спілкування зі своїми однолітками з усього світу, підтримувати ментальне здоров’я, навчатися у лідерів у своїх сферах, як з України, так і з Польщі та ЄС.

На дві країни

Як працюють польський та український кампуси Київського медичного університету?

Перший навчальний рік у польському кампусі почався 1 жовтня 2022 р., бо він починається саме з жовтня у польській системі освіти. Вже тоді ми пропонували можливість починати чи продовжувати навчання у польському кампусі як українським, так і іноземним студентам.Ми організували White Coat Ceremony — церемонію посвяти в студенти з надяганням білих халатів, запросили наших партнерів та видатних українських лікарів для мотиваційних промов. Вважаємо, що такі святкові атрибути студентського життя мають бути незважаючи ні на що.

Скоро розпочнеться новий навчальний рік, тож зараз ми проводимо вступну кампанію як у Польщі, так і в Україні для абітурієнтів і з різних регіонів України, і іноземців. Наша задача не тільки зберегти українських студентів, а й іноземних і розширити представлення української медичної освіти вже у двох європейських країнах.

Наш головний кампус у Києві постійно працює, ми розділили потоки студентів на групи, щоб вони мали доступ до бомбосховищ. У нас будівля розрахована на 700 людей, а бомбосховище — на 150 людей. Тому університет провадить змішану форму навчання. Звісно, що за можливість здобувати знання навіть у воєнний час, я кожного дня дякую нашим захисникам. Як і більшість українських університетів, ми плануємо розпочати навчання в офлайн-форматі з 1 вересня за рекомендаціями МОН та з огляду на безпекову ситуацію. Частина наших викладачів зараз мешкають не в Україні і не можуть проводити очне навчання, але ми думаємо над різними формами їх залучення до навчального процесу як у Києві, так і в Польщі.

Як ви організовуєте кадровий склад викладачів на два кампуси університету?

Ми масштабували університет і створили дві команди, адже зараз у реалізації студентоцентрованого підходу нам необхідно багато фахівців. Нам вдалося збільшити кількість наших співробітників, і на сьогодні в університеті немає гострої проблеми з кадрами. Зараз ми працюємо над формуванням кадрового складу на 2023-2024 навчальний рік. Наразі у польському кампусі маємо близько 700 студентів, а у наступному році очікуємо 1,5-2 тис студентів, для яких формуємо кадровий склад у 200-230 робочих місць. Це фахові викладачі, які приїжджають з інших країн і облаштовуються у Катовіцькій агломерації, де розміщується кампус, планують разом з нами своє життя і роботу.

Ми змогли залучити першокласних фахівців (докторів та кандидатів наук з високим рівнем англійської мови) з усієї України, які вже були за кордоном і не могли працювати за спеціальністю, в основному через мовний бар’єр. Коли вони приїжджають у наш польський кампус, то дякують за те, що ми їх повернули до повноцінного життя і за можливість займатися улюбленою справою.

Коли і за яких обставин ви прийняли рішення релокувати університет?

Наша викладацько-студентська спільнота для нас є на першому місці, зокрема, їхня безпека та якість навчання. Ми розуміли, що глобалізація і вихід на нові ринки дозволять зберегти університет під час війни. Тож з перших тижнів повномасштабного вторгнення ми працювали над рішеннями на майбутнє. Спершу писали величезну кількість листів у різноманітні організації, від Європейської комісії до ВООЗ та депутатів і спонсорів. Ми розуміли необхідність доступу студентів до лікарень, тож уклали договори з польськими шпиталями ще навесні 2022 року. Університет визначив, які категорії студентів можуть поїхати, і запропонували можливість пройти літню практику у польських лікарнях. Протягом літа усі ці студенти проходили практику безкоштовно, а завдяки польським партнерам мали і безкоштовне житло.

Чому ви обрали саме Польщу?

Ми розглядали різні країни — і Румунію, і Болгарію, і ОАЕ. Але зупинилися на Польщі, бо ця країна нам найбільш зрозуміла та близька, крім того з 2014 року університет співпрацює і з лікарнями, і з навчальними закладами у воєводстві Сілезія. Тому ми з частиною команди приїхали в Польщу, отримали усі дозвільні документи і зараз можемо надавати послуги вищої освіти, що є у нас в університеті, окрім системи післядипломного навчання. Уся наша спільнота має можливість продовжити навчання у безпечних умовах в офлайн-форматі. Ми гарантуємо це. Викладачі працюють за фахом, отримують гідну зарплату, мають перспективу на майбутнє.

Які академічні переваги дає робота університета у двох країнах?

Величезний плюс кампусу у Польщі — це підвищення академічної мобільності для студентів і викладачів. Адже ми даємо унікальну можливість працювати і навчатися у двох державах у рамках нашого університету. Наприклад, фахівець-стоматолог може працювати в Києві, на місяць-півтора приїхати до Польщі і відчитати пари студентам. Академічна мобільність дає змогу обмінюватися досвідом із зарубіжними колегами. До нас звертаються іноземні фахівці, які пропонують спільні проєкти, тому зараз українські науковці, освітяни, лікарі мають багато можливостей за кордоном, а наш університет став своєрідним хабом, який спонукає до такого обміну. Знаходячись у Польщі ми створюємо нові освітні програми, які на сьогодні є соціально затребуваними в Україні, такі як "Клінічна психологія", "Фізична реабілітація" та "Медсестринство", не кажучи вже про десятки інших короткотривалих програм, які дозволяють швидко перекваліфікуватись або підвищити свою кваліфікацію нашим українським медичним працівникам у відповідності до міжнародних стандартів.

Медична освіта у реаліях війни

Як і де ви зустріли повномасштабне вторгнення росії в Україну?

20 лютого 2022 року ми з частиною команди університету прилетіли до Дубая, щоб взяти участь у освітянській виставці. Ми півроку до неї готувалися, і були там єдиним українським університетом, тож представляли не лише нашу медичну освіту, але й країну в цілому. 24 лютого ця виставка почалася, та в нашому житті змінилося усе. В Дубаї представники ЗВО інших країн дуже підтримували нас, і там ми разом з ними організували акцію підтримки України.

Чи бачите ви представників російської медичної освіти на міжнародних подіях? Як вони реагують?

На жаль, рашиські щупальця повсюди, вони затягують велику кількість рішень, обманюють людей на всіх рівнях. Нещодавно ми вступили в європейську медичну асоціацію, де представлена велика кількість країн. Зараз у цій асоціації піднімають питання відновлення участі росіян, тому українці активізувалися, щоб не допустити такі рішення.

Які рішення відносно роботи університету ви прийняли від лютого 2022 року?

З перших тижнів повномасштабного вторгнення ми думали про те, яким чином продовжувати навчання. Оскільки частина команди була в Україні, а частина — за кордоном, ми кожного дня проводили наради і вирішували, що робити. Нашою головною перевагою, яку на той момент ми відкрили у собі, стала відсутність ієрархії, завдяки чому рішення приймалися дуже швидко, і ми плідно працювали разом для продовження навчання. Ми вирішили виводити усіх у онлайн-навчання, маючи великий досвід і сучасні дистанційні платформи з часів ковіду. Тож нам вдалося з 1 квітня перевести навчальний процес у онлайн-формат, який тримався до кінця весняного семестру 2022 року. Ми не ризикували життями студентів і викладачів. Велика кількість наших колег поїхали в інші регіони та за кордон. Зі студентства до 30% було за кордоном. Але завдячуючи інструментам дистанційного навчання, усі дуже швидко зорієнтувалися і продовжили навчання.

Яка ситуація з освітніми втратами і розривами у медичній освіті за рік воєнного навчання? Наскільки гостро стоїть питання офлайн-роботи?

Навчання та викладання під час війни — нелегка справа як з моральної точки зору, так і з логістичної. На жаль, онлайн-освіта, особливо в медичній, стоматологічній, фармацевтичній сферах, у яких ми працюємо, не може замінити очне навчання. Наші студенти не мали можливості відпрацьовувати навички, які їм вкрай необхідні. Але в університеті ми налагодили студентоцентрований підхід, який передбачає відпрацювання студентами пропущених занять та необхідних їм навичок. Цей процес іде і зараз — фактично літніх канікул немає, працюють як студенти, так і викладачі, щоб необхідні сучасні компетентності були сформовані. Влітку 2022 року, коли дозволила безпекова ситуація, ми налагодили систему навчання у нашому Центрі симуляційного навчання та оцінювання. Адже велика кількість навичок може бути відпрацьована на манекенах, таким чином студенти мають можливість наздогнати пропущені заняття і години. На екзаменах також є практична складова, і вона показує, що різниця між онлайн- і офлайн навчанням суттєва. Тому ми намагаємося надати можливість навчатися очно.

Розкажіть детальніше про гуманітарну місію "Українська медична освіта під вогнем: охорона здоров’я під загрозою". У чому її суть крім релокації університету?

З перших тижнів повномасштабного вторгнення ми запустили фандрейзінг, щоб зібрати кошти на навчання наших студентів. Також ми надаємо можливість займатися звичною справою нашим викладачам і отримувати гідну винагороду за їхню роботу.

Ми працюємо над тим, щоб не загубити нашу медичну спадщину, адже Київський медичний університет має 30-річну історію. Ми розширюємо можливості для всіх учасників освітнього процесу, даємо право вибору студентам і викладачам. Надаючи можливість навчатись та працювати у двох країнах, ми робимо нашу спільноту більш гнучкою та адаптивною. Війна відкрила в українських організаціях неочікувані запаси стійкості. Але перемога і відновлення країни не повернуть нас до "світлого минулого". Маємо звикнути до непередбачуваності світу, в якому майже ніхто не може похвалитися "впевненістю у завтрашньому дні", стати завзятими, гнучкими та адаптивними.

Також мета гуманітарної місії — представляти українську освіту, медицину, культуру на глобальному рівні. Нас часто запрошують на конференції, круглі столи, де ми ділимося досвідом налагодження співпраці з іноземними партнерами, створенням навчальних програм. Україна має величезний науковий, інтелектуальний потенціал, який ми намагаємося інтегрувати в європейський простір.