Суд над Богуслаєвим: питання справедливості процесу дедалі гостріше постає у суді, - ЗМІ
У Солом’янському районному суді міста Києва відбулося чергове засідання у справі Вячеслава Богуслаєва. Експерти вказують на ризики порушення принципу рівності сторін.
Ключовою процесуальною подією на вказаному судовому засіданні, як пише Телеграф, стало рішення суду дозволити допит свідка, який раніше мав статус обвинуваченого у цій самій справі, але після укладення угоди про визнання винуватості отримав процесуальний статус свідка.
Сторона захисту Богуслаєва заперечувала проти такого допиту, наголошуючи, що подібна ситуація створює очевидний конфлікт інтересів та ставить під сумнів незалежність майбутніх показань. Адвокати звернули увагу на те, що умови угоди про визнання винуватості фактично передбачають обов’язок особи надавати викривальні показання щодо інших фігурантів провадження. За логікою захисту, це створює процесуальну залежність від сторони обвинувачення та ризик зацікавленості у підтриманні вже сформованої версії слідства.
Попри ці аргументи, суд відмовив у задоволенні заперечень та призначив допит свідка на наступне засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що подібні ситуації вже були предметом аналізу Європейський суд з прав людини.
Зокрема, у подібних справах ЄСПЛ підкреслює: коли особа отримує процесуальні переваги в обмін на співпрацю зі стороною обвинувачення, виникає ризик, що її показання будуть спрямовані не на встановлення істини, а на підтримання домовленостей зі слідством.
На думку правозахисників, саме тому такі показання потребують максимально критичної оцінки судом.
Не менш гострою частиною засідання стало продовження запобіжного заходу щодо Богуслаєва. Суд залишив його під вартою, попри аргументи захисту про похилий вік обвинуваченого, тяжкий стан здоров’я та надмірну тривалість утримання.
Станом на дату засідання загальний строк перебування Богуслаєва під вартою перевищив 1255 днів. Захист наголошував, що ризики, на які посилається прокуратура, протягом років залишаються практично незмінними та формулюються шаблонно — без наведення нових конкретних обставин.
Прокурори, своєю чергою, посилалися на тяжкість обвинувачення, можливість впливу на свідків та ризик переховування.
Втім, міжнародні експерти звертають увагу, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може роками автоматично виправдовувати тримання людини під вартою. Практика ЄСПЛ вимагає, щоб кожне нове продовження арешту супроводжувалося свіжим та індивідуалізованим аналізом ризиків, а не повторенням стандартних формулювань.
Окрему увагу під час засідання було приділено стану здоров’я обвинуваченого. Захист заявив про наявність численних хронічних захворювань та ризиків для життя у зв’язку з тривалим перебуванням в умовах СІЗО.
Правозахисники також звернули увагу на проблему застави, визначеної судом. На думку експертів IAC ISHR, розмір застави має бути реальною альтернативою звільненню, а не формальною цифрою, яка фактично унеможливлює вихід особи з-під варти.
Справу Богуслаєва дедалі частіше оцінюють не лише як кримінальне провадження щодо конкретної особи, а як тест для української системи правосуддя на здатність дотримуватися європейських стандартів навіть у найбільш суспільно резонансних справах.
Експерти IAC ISHR у своїх висновках уже вказують на системні ознаки можливих порушень статей 3, 5 та 6 Європейської конвенції з прав людини — від автоматизованого продовження тримання під вартою до потенційного дисбалансу сторін у судовому процесі.
На цьому тлі подальший перебіг процесу може стати показовим не лише для української судової практики, а й для міжнародної оцінки того, наскільки українська система правосуддя здатна забезпечити принцип верховенства права в умовах війни та суспільного тиску.