Зірка Давида на крилі. Чому ізраїльські ВПС – одні з найкращих на Близькому Сході

Ізраїльські ВПС були створені 28 травня 1948 року, рівно за два тижні після заснування держави Ізраїль. Різношерста група пілотів-ветеранів Другої світової війни та застарілих літаків перетворилася на одну з найпотужніших військово-повітряних сил у світі.

Фокус переклав текст Кайла Мізокамі – письменника, який живе у Сан-Франциско, автора публікацій у журналах The Diplomat, Foreign Policy, War is Boring та The Daily Beast.

Чому повітряні сили Ізраїлю найкращі не лише в регіоні, а й у світі

Ізраїльські ВПС (IAF) відіграють важливу роль в обороні Ізраїлю, забезпечуючи перевагу в повітрі над Ізраїлем, безпосередню повітряну підтримку ізраїльських наземних сил та завдаючи ударів по цілях у глибині ворожої території. За останні три десятиліття ВПС також взяли на себе функції боротьби з тероризмом, завдаючи авіаударів для вбивства лідерів терористів та знищення схованок зі зброєю від Тунісу до Судану.

У складі ВПС налічується близько 648 літаків усіх типів, які обслуговують 35 тисяч військовослужбовців. У воєнний час можна покликати ще 24 500 резервістів. При повній мобілізації у ВПС Ізраїлю на один літак припадає 91 людина, що набагато вище за співвідношення 1 до 30 у ВПС Єгипту або 1 до 38 у Королівських ВПС Саудівської Аравії.

F-15A/C Baz ("Яструб")

Ізраїль отримав свої перші винищувачі F-15 Eagle у межах програми "Peace Fox". Чотири F-15A – попередники F-15C – було поставлено 10 грудня 1976 року. Тоді начальник штабу Армії оборони Ізраїлю Мордекай Гур сказав про винищувачів: "Держава, яка має F-15, більше не буде такою, як держава без них". Зрештою Ізраїль отримав 58 винищувачів F-15.

Від F-15 залежало багато чого: збройні сили очікували, що винищувачі забезпечать Ізраїлю панування над своєю територією та перевагу в повітрі над усім Близьким Сходом. Вони не помилились. 2 червня 1979 року шість F-15, які супроводжували повітряні удари по ОВП у Лівані, збили п'ять МіГ-21 під час одного бою. У вересні F-15 збили ще чотири МіГ-21. З 1976 і до кінця війни в Лівані 1982 ізраїльські F-15 збили 58 літаків противника, не зазнавши при цьому втрат.

Ізраїльські винищувачі F-15A поступово модернізувалися до стандарту F-15C. F-15 Baz продовжують забезпечувати перевагу Ізраїлю в повітрі і, безперечно, прикриють будь-які повітряні удари Ізраїлю по Ірану.

F-15I Ra'am ("Грім")

Ізраїльська версія F-15E Strike Eagle, F-15I Ra'am — це багатоцільовий літак, здатний виконувати завдання з боротьби за перевагу в повітрі та завдання ударів. Ізраїль оголосив про свій намір придбати Ra'am у 1994 році через брак ударних літаків великої дальності, здатних збивати іракські ракети "Scud" під час війни в Перській затоці в 1991 році.

Було закуплено двадцять п'ять винищувачів Ra'am, постачання яких завершилося до 1998 року. Їхнє озброєння "повітря-повітря" включає ракети малої дальності Python і ракети середньої дальності AMRAAM. Серед озброєння "повітря-земля" — бомби з лазерним наведенням, всепогодні боєприпаси, що коректуються з GPS і ракети Popeye. Ізраїльські модифікації винищувачів оснащені комплексами радіоелектронної боротьби, GPS, зв'язком, нашоломними системами індикації та системами збирання і передачі даних.

У разі ізраїльського авіаудару по ядерних об'єктах Ірану 25 винищувачів Ra'am полетять на найвіддаленіші та найзахищеніші іранські об'єкти.

F-16I Sufa ("Гроза")

F-16I Sufa – похідна багатоцільового винищувача F-16 Block 52. Двомісний винищувач, також здатний виконувати ударні місії, схожий на полегшену версію Ra'am.

Як і винищувачі F-16 Block 52, F-16I оснащений конформними паливними баками на фюзеляжі для збільшення дальності польоту. Ізраїльські технології на Sufa – це екран на лобовому склі, супутниковий зв'язок, також прицільно-навігаційна система Litening II. Озброєння включає ракету малої дальності класу "повітря-повітря" Python 5, бомби з лазерним наведенням і бомби із супутниковим наведенням JDAM.

Вважається, що Ізраїль має 99 чи 100 винищувачів Sufa. Ізраїль також має 243 старих винищувачі F-16 A/B/C, що робить ізраїльський флот F-16 найбільшим за межами ВПС США. При можливій ізраїльській атаці на Іран винищувачі F-16I виконуватимуть дві ролі: спочатку виводитимуть з ладу іранську ППО, а потім допомагатимуть F-15I завдавати ударів по наземних цілях.

AH-64 Seraph — "Крилатий змій"

Ізраїльська армія оснащена 42 ударними гелікоптерами AH-64A Apache. Модель "А" — це оригінальний вертоліт Apache, який в армії США замінено на новітній AH-64E Guardian. Гелікоптери AH-64A закуплені в кінці 1980-х років, тому вік найстарішого з них становить понад 25 років.

Seraph використовувався в антитерористичних кампаніях та недавніх конфліктах, відіграючи роль платформи спостереження з висоти, здатної завдавати протипіхотних ударів. За допомогою Seraph Ізраїль завдав ударів по терористах, які ховаються серед цивільного населення в міських районах. Seraph робив вбивства лідерів ХАМАС та Хезболли, а також надавав вогневу підтримку наземним військам у війнах проти Хезболли у 2006 році та ХАМАС у 2008 та 2014 роках.

Ізраїль розпочав програму модернізації електроніки своїх моделей A, щоб довести їх до стандарту "AH-61Ai". Як стверджується, це рівнозначно модернізації до сучаснішого стандарту AH-64D. Гелікоптери оснастили новими системами радіоелектронної боротьби, протиракетного захисту, системами бойового управління та зв'язку. Крім того, AH-64i озброєний ракетним комплексом великої дальності класу "повітря-земля" Spike.

Міжконтинентальна балістична ракета Jericho III

Jericho III – це третя ракета, яка служить ядерному стримуванню Ізраїлю наземного базування. Дальність польоту Jericho III становить від 4800 до 6000 кілометрів, і вона здатна нести боєголовку завважки тисяча кілограмів. Дальність 4800 кілометрів дозволила б завдати удару від Марокко до східної Індії, а дальність 6500 кілометрів – до західного Китаю.

Ракета твердопаливна, що дозволяє скоротити до мінімуму підготовку до її запуску. Вона розміщена в шахті, здатній витримати удар. Jericho III, як і ракети старого покоління Jericho II, може базуватися на авіабазі Пальмахім.

Jericho III здатна нести одну ядерну боєголовку або три ракети меншої потужності з головними частинами, що розділяються, з блоками індивідуального наведення. Точна потужність боєголовок ізраїльської МБР невідома, але, за непідтвердженими даними, вона становить 20 кілотонн. Для порівняння, атомна бомба, скинута на Хіросіму, мала потужність 16 кілотонн.

Про автора

Кайл Мізокамі – письменник, який живе у Сан-Франциско, автор публікацій у журналах The Diplomat, Foreign Policy, War is Boring та The Daily Beast. У 2009 році він став одним із засновників блогу про оборону та безпеку Japan Security Watch.

Ця стаття була написана кілька років тому і публікується знову через інтерес читачів.