Глава Луганської ОВА Гайдай: "Путін нас ненавидить усіма фібрами душі, тут йдеться не про політику"

Луганщина під постійним вогнем російської армії. Лише вчора ворог прицільно обстрілював Сєвєродонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Воєводівку, Борівське. В останньому загинула дитина, ще одна отримала травми. Крім того, вже кілька тижнів понад 100 тисяч мешканців області без електропостачання. А ще — без можливості залишити небезпечну зону, адже домовленостей про "зелені коридори" Росія не дотримується.

"Зелені коридори зриваються — орки не дотримуються слова"

Росіяни обстрілюють усю Луганщину. Які зараз найгарячіші точки на мапі області?

— Обстріли тривають по всій території області. Найгарячіші точки — Рубіжне, Попасна та Сєверодонецьк.

Яка ситуація в Рубіжному? Ворог заявляє, що контролює цей населений пункт.

— Місто розділене навпіл. Частину контролюємо ми, частину — орки. Декілька днів тому їх трохи посунули на фланзі. Там щодня тривають бої. Обстріл не припиняють. Вони повністю руйнують цілі квартали. Просто обстрілюють усе, що можуть, — житлові будинки, лікарні. Кілька днів тому на околицях Рубіжного з літака скинули фосфорні бомби. На щастя, вони прилетіли у господарський район, тож ніхто не постраждав.

Бої тривають і зараз. Вони десь вранці припиняються, і до вечора відбуваються постійні позиційні перестрілки. Проте ми все ж таки намагаємося потроху вивозити людей. Можливо, навіть сьогодні (вранці 27 березня — Ред.) встановлять режим тиші, про який домовилися на рівні Офісу Президента та віцепрем'єрки Ірини Верещук, і ми спробуємо вивезти людей із бомбосховища, в якому вони перебувають вже декілька тижнів. Але це, так би мовити, "сіра" територія.

Чи є можливість людям виїхати з території, яку контролює українська влада?

— Через постійні обстріли це ризиковано для життя. Ми намагаємося вивозити на мікроавтобусах невеликими групами — по 20-30, максимум 50 людей, скільки може дістатися місця евакуації. Але поки що це дуже небезпечно. Орки не погоджуються на режим тиші.

У кожній області, де зараз йдуть активні бойові дії, окупант стріляє по дитячих садочках, лікарнях, будинках для людей похилого віку. Кілька днів тому батьки знайомої у Сєвєродонецьку потрапили під обстріл, коли стояли в черзі до магазину. Як вам здається, чому російська армія відверто намагається показати, що її ціль — мирні громадяни?

— Ви маєте на увазі, наімовірніше, чергу біля магазину "Сім'я". Обстрілюють і лікарні, і садки, школи, магазини. Справді, їм байдуже. Але з тезою, що вони не знають, куди ціляться, я категорично не згоден. Тому що тут, на Луганщині, на боці росіян воюють так звані "ЛДНРівці", які чудово знають цей регіон, орієнтуються на місцевості. Вони чітко розуміють, куди попадають. Це війна. Путін озвучив, що хоче "демілітаризацію", але ж воює з українським народом. Треба було просто послухати його виступ уранці 24 лютого та побачити ту міміку та емоції, з якими він говорив про українців.

Як ви пояснюєте місцевим жителям, що, наприклад, у підвалах дитсадків ховатися ризиковано?

— Знаєте, це все-таки людський фактор. Люди ховаються там, де є якась можливість знайти укриття — в обладнаних бомбосховищах, великих підвалах під будинками, укриттях під адміністративними будинками. Бо людей багато — десятки тисяч.

Скільки за приблизними підрахунками людей виїхало з Луганської області?

— Через евакуаційні коридори — орієнтовно 15 тисяч громадян. І дуже багато хто поїхав власним транспортом. Але скільки — підрахувати неможливо.

Можете пояснити, можливо, на якомусь прикладі, які складнощі виникають під час організації "зелених коридорів", щоб люди зрозуміли, чому так відбувається? Адже часто зустрічаються повідомлення в соціальних мережах — люди розчаровані, що виїзд знову заблоковано.

— Давайте з самого початку. Поки Росія не напала на Україну, ми жили в абсолютно мирних містах. Жили, розвивалися, ремонтували та будували. Після початку війни Росія почала знищувати все на своєму шляху. Чому обстрілюють лікарні, школи, садочки? Їм сказали зробити повністю випалену землю, щоб там взагалі ніхто не міг перебувати.

З першого дня, точніше — з 25 лютого, ми почали спілкуватися з Червоним Хрестом, щоб вони на якомусь своєму рівні спробували допомогти. Але в них нічого не вийшло. Через Офіс Президента, віцепрем'єрку Ірину Веререщук, ми постійно намагаємось організувати ці зелені коридори. Але, на жаль, орки не дотримуються слова. А ризикувати людьми, посадити в два-три автобуси по сто людей, відправити, щоб їх розстріляли, таку відповідальність ми взяти на себе не можемо.

Були випадки, коли за домовленістю евакуаційна колона прибуває до населеного пункту, наприклад, в селище Нижнє (це Гірська територіальна громада), намагається забрати людей з інтернату, а снаряд прилітає до будівлі. Автобус посічений. Патрульні поліцейські, які нам постійно допомагають, забрали людей на залізничну станцію. І коли поверталися, біля автобуса знову прилетіли дві міни. Все знову посікло — вікна, колеса.

Вся складність у тому, що орки не дотримуються слова. А так ми працювали б набагато результативніше.

Ви згадали домовленості з Червоним Хрестом. Чи є якась співпраця з організацією, яка розгорнула свою діяльність на території Росії в Ростовській області для "роботи з біженцями" з України?

— Ні. У мене з першого дня спілкування залишилися навіть смс-ки. Спілкувався з керівником Червоного Хреста в Луганській області. Вони усі виїхали. Потім, коли почали домовлятися про гуманітарні коридори, режим тиші, я просив єдине: дати одну машину з прапорами Червоного Хреста, щоб вона просто їхала в колоні — було б видно заздалегідь і здалеку, що це гуманітарна колона. Жодної допомоги, жодної реакції не було взагалі.

Тобто всі зелені коридори проходять без їхньої участі?

— Так. Ми діємо самостійно. Нам допомагають громадські організації "Схід SOS", деякі волонтери, але Червоний Хрест — ні.

Ми знаємо, що Росія заявляє, що вони займаються так званою евакуацією, 400 тисяч людей вивезли на територію РФ. Українська сторона, наскільки ми розуміємо, поки не має перевірених даних про такі її дії. Які вам відомі приклади переміщення громадян України на територію Росії чи окупованого Луганська?

— Це, насамперед, стосується великих міст, які знаходяться в оточенні, наприклад, Маріуполь. Враховуючи, що його оточили російські війська, Росія відкриває коридор туди, куди їм зручніше. Вона відмовляє Україні в організації коридорів. Ми бачимо скільки було спроб влаштувати коридор у наш бік, скільки людей прагнуть виїхати на Західну Україну, але росіяни їм не дозволяють.

Звичайно, якщо люди сидять постійно під обстрілами, руйнуються їхні будинки, все палає, гинуть сусіди, трупи лежать на вулиці — через обстріли їх ніхто забрати не може, за таких умов люди скористаються будь-якою можливістю, щоб залишити це пекло — хоч на Марс поїдуть. Тому якщо відкривається "коридор" у бік Росії, вони виїжджають туди.

"Зрадники не усвідомлюють, що після нашої перемоги їхня доля —15-20 років ув'язнення за держзраду"

Що зараз відбувається на окупованих територіях? Наприклад, ми бачили фотографії бордів: "Не бійся говорити російською мовою". В Старобільську вчителів змушують викладати російською мовою…

— Ну, все як завжди. Мародерство, пошуки сімей військовослужбовців, пошуки атовців та їх родин, і зовсім ідіотські борди з приводу " Не бійся говорити російською ". Вони не знають, що російською тут ніхто і ніколи не боявся говорити, всі вільно це робили!

Окупанти намагаються поставити своїх керівників у захоплених районах та населених пунктах. Їм не дуже це вдається, бо керувати містом, знати всю проблематику, керувати житлово-комунальним господарством тощо важко. Це не гасла кричати та місто бомбити. Тут уже треба працювати та бути фахівцем. Також у школах намагаються перейти з української на "ЛДНРівську" методику навчання. Вчителі відмовляються це робити, бо розуміють, цей папірець з якимось хаотичним набором літер "ЛДНР", потім ніяк не знадобиться. Випускник, який отримає такий атестат, буде просто втрачений для європейської та світової системи освіти — його ніхто не визнає.

Ви очікували, що буде такий опір? Ми знаємо про проукраїнські мітинги в Луганській області.

— Я приємно здивований тим, що, попри всі стереотипи про Луганську область як проросійську, в багатьох громадах люди вийшли на проукраїнські мітинги. І вони все ще залишаються з проукраїнською позицією. Єдине, зараз на мітинги не виходять, бо орки їх розстрілюють.

Чи є організації, які займаються пошуком та фіксацією фактів викрадення активістів, проукраїнських людей? Чи відомі вам такі випадки на Луганщині?

— Поки що немає чітко підтверджених. Ми знаємо факти, коли людей справді забирали з мішками на голові. Але зараз зв'язок із окупованою територією обмежений, тому ми не завжди можемо отримати чітку інформацію вчасно. Поки спостерігаємо та намагаємося з'ясувати. Водночас ми знаємо, що кількох керівників місцевого рівня вивозили до Луганська. Потім дехто повернувся і сказав, що дуже любить Росію.

Як, наприклад, голова Станиці Луганської Альберт Зінченко та два його заступники, щодо яких порушено провадження про державну зраду? Зінченко кілька днів тому одержав ще й "документи" "ЛНР".

- Так.

Чому, на вашу думку, представники місцевої влади можуть йти на таку співпрацю з російською владою?

— Це або слабкі люди, або їх залякували, до них застосовували тортури. Такі люди не дуже дивляться в майбутнє. Вони не усвідомлюють, що після нашої перемоги їхня доля — це 15-20 років ув'язнення за зраду держави.

"Частину інфраструктури Луганщини відновити неможливо"

Наскільки зруйнована інфраструктура Луганської області, особливо дороги, які є важливими для евакуації?

— За два з половиною роки ми відновили сотні кілометрів доріг, вони європейської якості. В область приїжджала велика кількість дипломатів, політиків, послів, президентів різних країн. І всі вони були приємно вражені якістю доріг там, де ми відремонтували. До речі, цього року ми планували відремонтувати ще 450 кілометрів. Звичайно, війна внесла свої корективи.

Щодо доріг, то вони справді зруйновані, але не критично. Можемо їх відновити та відновимо обов'язково. А ось щодо критичної інфраструктури — постачання газу, води, електрики — тут жах. Орки просто обстрілюють все навмання. Щодня щільні обстріли — летять "Смерчі", "Гради", "Урагани", "Точки-У", авіація. Від цього зруйновані підстанції, водонапірні башти, газорозподільні редуктори. І відновити їх практично неможливо.

Чи правда, що багато чоловіків поїхали з регіону, і не вистачає сил для відновлення навіть того, що можна відновити?

— Справді, фахівців дедалі менше. Але все одно ремонтні бригади є, вони працюють. Їм важко працювати, а ремонтувати під обстрілом — неможливо. Все відновлене руйнує наступний обстріл.

Жителі Сєвєродонецька кажуть, що в місті неможливо отримати готівку, водночас у магазині можна розраховуватися тільки нею. Чому магазини не працюють як банкомати? Чи не організовано інший спосіб видачі готівки?

— Банки поїхали. На жаль, їхні платіжні системи зруйновані. На лінії фронту банки не можуть нормально працювати. Тому ми зараз підключаємо "Укрпошту", і вони допомагатимуть — привозитимуть в громади готівку, а також продукти.

Важливо

"Страшно звикнути до війни". Як живе Чернігів під постійними обстрілами