Шалений Макс у Придністров'ї. Кустарні бойові машини невизнаного анклаву

Зенітні війська Росії відомі тим, що використовують безліч суворих самохідних зенітних установок 2К22 "Тунгуска" та "Панцир-С1". Деяка кількість ЗСУ-23 "Шилка" також продовжує нести службу — принаймні чотири з них було втрачено під час російського вторгнення в Україну. Нові бойові машини цієї категорії, включаючи модернізовані варіанти "Панциря" і "Тунгуски", а також оновлення для них розробляються досі. Тим іронічніше, що останнім поповненням російського зенітного арсеналу став саморобний ПТРК, який нині розгорнутий у складі Оперативної групи російських військ (ОГРВ) у Придністров'ї, що відкололося від Молдови.

Фокус переклав новий розбір аналітиків Стейна Мітцера та Йоста Оліманса, авторів військового блогу Oryx, присвячений кустарній зброї Придністров'я.

Умільці Придністров'я та їхні вироби: кустарна російська ЗСУ

Хоча цю саморобну конструкцію було б назвати машиною вогневої підтримки, її призначення як зенітної установки підтвердив офіцер ОГРВ в Придністров'ї в інтерв'ю російському телебаченню. Конструкція передбачає встановлення модернізованої вежі БТР-70 із двома 12,7-мм важкими кулеметами НСВ на стандартну багатоцільову броньовану машину МТ-ЛБ. На початку 2020 року її виробили в обмеженій кількості як для ОГРВ, так і для придністровської армії. Подвійні 12,7-мм кулемети з певним ступенем ефективності можна використовувати проти вертольотів, що низько летять, хоча спеціального зенітного або нічного прицілу на машині немає.

Придністров'я, офіційно відоме як Придністровська Молдова (ПМР), залишалося в тіні з моменту проголошення незалежності як радянська республіка у 1990 році і наступного насильницького відділення від Молдови в 1992 році. Незважаючи на припинення збройного конфлікту того ж року, ситуація в Придністров'ї залишається складною, оскільки держава, що відокремилася, бажає приєднатися до Російської Федерації, але при цьому продовжує сильно залежати від Молдови для експорту обмеженої кількості товарів, вироблених її економікою. Незважаючи на спірний статус Придністров'я, воно функціонує як де-факто національна держава з власною армією, військово-повітряними силами і навіть власною військовою промисловістю.

Росія досі зберігає обмежену військову присутність у Придністров'ї. У квітні 1995 року колишня 14-та гвардійська армія, що дислокувалася на підконтрольній Придністров'ю території, стала Оперативною групою російських військ, яка відтоді скоротилася до двох батальйонів і не більше 1500 військовослужбовців. Оточена з одного боку Молдовою, а з іншого — Україною, ОГРВ не може замінити свій старіючий автопарк з того часу, як Україна заборонила провезення російських військових вантажів через свою територію у 2014 році, а через рік офіційно денонсувала договір, який дозволяє Росії це робити. Таким чином, ОГРВ продовжує переважно використовувати машини, зняті з озброєння на материковій частині Росії, такі як БТР-60, БРДМ-2 та МТ-ЛБ.

Придністровська армія також продовжує експлуатувати невелику кількість МТ-ЛБ, які брали участь у параді на вулицях Тирасполя у вересні 2020 року. Але оскільки оперативна потреба у великому парку артилерійських тягачів МТ-ЛБ невелика, схоже, більшість машин нині простоюють на складах чи передані ОГРВ. Можливо також, що машини, модернізовані до саморобних ЗСУ, вже були у парку ОГРВ, але недавно були переобладнані для виконання своєї нової ролі. Хоча фактична кількість МТ-ЛБ, що є у розпорядженні Придністровської армії та ОГРВ, залишається невідомою, їх кількості, швидше за все, більше ніж достатньо для модернізації більшої кількості машин.

Декілька МТ-ЛБ, надлишкові у своїй початковій ролі артилерійських тягачів під час громадянської війни в Молдові 1992 року, використовувалися як тимчасові бойові броньовані машини в арміях обох сторін. Зазвичай безпосередньо над відділенням для піхоти або вантажів на них встановлювалися 14,5 мм зенітні знаряддя ЗПУ-2 або 23 мм ЗУ-23. Через дуже тонку броню ці машини виявилися легкою здобиччю для РПГ та протитанкових знарядь (які широко застосовувалися під час війни 1992 року), але, проте, добре зарекомендували себе під час міських боїв у місті Бендери та інших місцях.

Завдяки позитивному досвіду під час війни 1992 року сили Придністров'я через двадцять років знову звернулися до платформи МТ-ЛБ, щоб посилити свій парк БМП. Замість зовнішнього кулемета АА на МТ-ЛБ тепер встановлено спеціальну вежу з двома 12,7 мм НСВ. На додаток до подвійної кулеметної установки МТ-ЛБ також оснащений невеликою вежею передньої частини машини, в якій розміщується один 7,62-мм легкий кулемет ПКТ. Машина захищена від вогню стрілецької зброї та уламків вибухівки.

Для збільшення ефективного радіусу обстрілу зверху було встановлено вежу БТР, у результаті профіль МТ-ЛБ значно збільшився. Вважається, що вежа місцевої розробки, але дуже схожа на вежу МА9 на базі БТР-80, створену російським підприємством "Муромтепловоз" для установки на БТР і МТ-ЛБ. MA9 також оснащена двома 12,7-мм кулеметами сучаснішого типу "Корд". Армії Росії та України мають на озброєнні аналогічні МТ-ЛБ, оснащені вежами БРДМ-2 та БТР, які нині використовуються на полях битв в Україні.

В остаточний варіант конструкції практично не внесли змін, крім вежі та бризковиків на деяких машинах. Гідравлічний бульдозерний відвал у задній частині машини зберегли — це означає, що машина, як і раніше, може виконувати свої початкові багатоцільові завдання.

Нині ні придністровські військові, ні Оперативна група російських військ неспроможна придбати сучаснішу техніку для заміни застарілих машин — отже, Придністров'я залишиться благодатним середовищем до створення нових машин-саморобок. Розробка та переобладнання принаймні восьми мінних загороджувачів ГЗМ-3 у БТГР-127 "Джміль" та виробництво РСЗВ "Прилад-2" показує, що придністровські інженери (можливо, не без допомоги російських напрацювань) достатньо винахідливі, щоб забезпечити свої війська виробами місцевого виробництва.

Важливо

Високомобільна і з дронами. Якою буде нова розвідмашина Корпусу морської піхоти США