Учителів — в армію. Чому Зеленський не підписав закон про відстрочку мобілізації для освітян

Учителів і наукових співробітників так і не звільнили від мобілізації, незважаючи на ухвалений Верховною Радою 29 липня законопроєкт №7352, який вносить зміни в закон про мобілізацію — там надається право на відстрочку викладачам і науковцям.

Ухваливши проєкт №7352, статтю 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" доповнили таким абзацом: "Наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники, за умови, що вони працюють в установах і організаціях, закладах вищої, професійної вищої, професійної (професійно-технічної) або загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менше ніж на 0,75 ставки".

"Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту №7352, за даними Міністерства освіти і науки України, станом на 1 січня 2020 року у вищих навчальних закладах працювали близько 4500 педагогічних працівників, на яких право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не поширюється", — зазначила Наталія Назарко, юристка АО "Місечко та Партнери".

Тобто проєкт №7352 спочатку був розрахований на тих учителів, яких не враховує закон про мобілізацію, його ухвалення дозволило б отримати відстрочку тисячам педагогів і науковців.

Із серпня законопроєкт №7352, підписаний головою Верховної Ради, направили на підпис президенту. У цьому статусі документ залишається на момент публікації статті — 7 вересня 2022 року. Фокус з'ясував, якою може бути доля цього й інших законопроєктів, які зависли на підписанні президента Володимира Зеленського.

Скільки часу законопроєкт №7352 може бути на підписі в президента

Юристи наголошують: відповідь на запитання, скільки часу має президент, щоб підписати законопроєкт, треба шукати в Конституції України.

"Стаття 94 Конституції передбачає, що президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону від голови Верховної Ради України підписує його, приймаючи до виконання, та офіційно оприлюднює його — або повертає закон зі своїми вмотивованими та сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду", — зазначив адвокат юридичної фірми "Ілляшев і Партнери" Володимир Адонін.

Тобто формально Конституція відводить лише 15 днів на те, щоб президент підписав закон чи повернув його в парламент на доопрацювання. На практиці все набагато складніше.

"Якщо президент протягом 15 днів не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим президентом України та має бути підписаний і офіційно оприлюднений", — говорить Яна Михайлюк, радниця, адвокатка Totum LF. За її словами, якщо після 15 днів закон і надалі залишається не підписаним, то фактично виникає патова ситуація.

"Такий закон не набирає чинності, його не повернули у Верховну Раду з пропозиціями для повторного голосування, тому не можна застосувати процедуру публікації закону за підписом голови Верховної Ради. Насправді конституційно-правова відповідальність президента в цьому випадку фактично відсутня", — наголошує Яна Михайлюк. І додає: на сьогодні вже кілька десятків законопроєктів перебувають на підписі в президента понад 15 днів, деякі ще з 2019 та 2020 років.

Юристка Наталія Назарко уточнює: сьогодні в президента України перебувають понад 30 законопроєктів, які чекають на його підпис.

Володимир Адонін пояснює: у законах усе чітко прописано, а ось практика може радикально відрізнятися від зазначеного в нормативних документах.

"Ситуація з невиконанням зазначеної норми — не рідкість. У різний час кожен із президентів України іноді нехтував із тих чи інших причин своїм обов'язком щодо розгляду законів протягом п'ятнадцяти днів. Наприклад, лише за минулий рік таких випадків можна нарахувати не менше десяти, і деякі з них залишаються в такому ж стані, але не підписані протягом 15 днів закони ніхто не поспішає вважати схваленими, адже навіть у цьому випадку потрібний підпис президента України відповідно до п.2 ст.94 Конституції, і тільки після цього такий закон має бути офіційно оприлюдненим, якщо інше не передбачено самим законом", — зазначає Володимир Адонін.

Складна доля закону. Що відбувається з непідписаними законопроєктами

Фактично сьогодні склалася ситуація, коли законопроєкт про відстрочку від мобілізації для вчителів і наукових співробітників (№ 7352) банально "підвис" — він ухвалений парламентом, але без підпису президента не може бути опублікований, а отже, і набути чинності.

Фокус розпитав юристів, скільки часу може перебувати проголосований законопроєкт у такому стані.

"На жаль, чіткої відповіді на це питання бути не може. Прикладом може бути закон №5553 від 19.12.2016 про внесення змін до Закону України "Про банки та банківську діяльність" про гарантування державою вкладів фізичних осіб за президентства Порошенка П.О., ініціатором якого виступав президент, позначивши його як невідкладний. Незважаючи на подання для підпису президенту ще в далекому 2016 році, закон так і не підписали. Єдиний висновок, який можна зробити, — на підписі в президента закон може бути дуже довго", — зазначає Олександр Навальнєв, керівний партнер ЮК "Волхв".

Володимир Адонін пояснює: Конституція не регламентує, скільки на підписі в президента може бути "проголосований" закон після закінчення 15-денного терміну для його підписання.

"На практиці деякі закони очікують на підпис президента не один рік", — каже адвокат.

На думку Яни Михайлюк, враховуючи долю попередніх законів, не підписаних президентом, документ може залишатися в такому стані, поки не втратить своєї актуальності або поки президент усе ж таки його не підпише.

Закон про відстрочку від мобілізації вчителів на паузі. Що буде далі?

Наразі через відсутність підпису Володимира Зеленського законопроєкт про відстрочку від мобілізації для вчителів і наукових співробітників не набув чинності, тобто його норми не працюють. На практиці це означає продовження активного призову в лави ЗСУ співробітників шкіл, коледжів, вузів, науково-дослідних інститутів та інших організацій.

"Спиратися на проєкт закону немає сенсу, адже він не підписаний і офіційно не оприлюднений, оскільки оприлюдненню підлягають лише закони, підписані президентом чи головою Верховної Ради України в порядку п.3 ст.94 Конституції", — каже Володимир Адонін.

В ідеалі законопроєкт має бути підписаний президентом. Менш прийнятним, але допустимим варіантом, може бути повернення проєкту закону в парламент із правками президента для повторного голосування або повторне голосування після ветування законопроєкту.

"Якщо під час повторного розгляду закон знову ухвалить Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу, президент України зобов'язаний його підписати й офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі, якщо президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється головою Верховної Ради України та публікується з його підписом", — наголошує Олександр Навальнєв.

На жаль, найнеперспективніший варіант — це "зависання" проєкту закону на підписі в президента. І тут законодавча ініціатива просто блокується. І способів уплинути на ситуацію, щоб зрушити справу з мертвої точки, не так багато.

"У такому разі вплинути на президента складно, можуть бути підготовлені депутатські звернення. Оскарження такої бездіяльності також може не принести потрібних результатів із огляду на рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду щодо розгляду скарги на бездіяльність президента щодо не підписання законопроєкту № 5553, де суд зазначив: "Конституція України прямо не передбачає як діяти в ситуації, коли Президент України не підписує закон і не повертає його із зауваженнями Верховної Ради України. Проте правова невизначеність у цій ситуації має вирішуватися в позасудовому порядку, оскільки на ці відносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється" (ухвала від 03.09.2018 р. у справі № 9901/638/18)", — зазначила Яна Михайлюк.

А Володимир Адонін вважає, що одним із найдієвіших заходів для "завислих" законопроєктів може бути залучення суспільства, колективні звернення та/або петиції до президента щодо тих чи інших законів.