Михайло Жирохов: "Лукашенко може запропонувати Путіну мобілізацію"

Прогнози про те, що з боку Білорусі можливий напад російської армії або ж що білоруські військові можуть офіційно піти в наступ у складi так званих союзних військ, виникають не перший місяць. Таку ймовірність допускають і в Генеральному штабі ЗСУ. Його речники час від часу звертають увагу, що Росія та Білорусь продовжують розгортання спільного угруповання військ на білоруській території і можуть задіяти його у Волинській і Поліський операційних зонах. І статися це може вже в останні дні листопада або протягом грудня.

У Головному управлінні розвідки МОУ говорять, що подібні повідомлення, м’яко кажучи, неточні та спрямовані на провокацію, аби Україна перекинула значну частину війська до кордону з Білоруссю, щоб послабити наступальний потенціал на сході та півдні України, а заразом показати білорусам нібито наміри України атакувати територію Білорусі, тим самим провокуючи їх вступити у війну.

Нагадаємо, напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого на території Білорусі зосередилися десятки тисяч військових РФ, які пізніше брали участь у наступі на Київ і Чернігів, здійснювали ракетні й авіаційні удари.

Михайло Жирохов: "У Білорусі росіяни готують мобілізованих танкістів і артилеристів"

Тиждень почався з попереджень, що під час нового масованого обстрілу з боку РФ тривалістю кілька діб можуть бути нанесені удари не тільки з російських літаків, розташованих у Білорусі, але й із "Іскандерів", "Точок-У" — тобто того, що летить на відстань до 120 км. Чи можливий такий розвиток подій?

Якщо ми говоримо про ракетні удари взагалі, то в росіян є така можливість, і ми вже про це добре знаємо — радянської спадщини в них залишилося багато. Вони періодично завдають удари по об’єктах критичної інфраструктури з різницею у два-три тижні, таким чином прагнучи зробити все, аби ми не могли перекидати потужності з однієї області в іншу. І такі обстріли триватимуть. Ситуація залежатиме від посилення нашої протиповітряної оборони. Але навіть той відсоток, який прилітає, ми відчуваємо достатньо сильно — в оселях зникає світло, тепло, вода.

Аби нанести якнайбільше шкоди, росіяни використовують одразу декілька напрямків і різні види озброєння. Тобто йдеться про ракети, якi запускаються з літаків Ту-95, а також "Іскандери" та безпілотники. І на три цілі потрібні три різні системи ППО. Той же С-300 може збивати крилату ракету, але нічого не може зробити з іранським дроном-камікадзе Shahed. Перехопити "Іскандер" або "Точку-У" взагалі складно, якщо не сказати неможливо. Тому нині в Україні формується ешелонована ППО, яка буде розрахована на ближні, середні й дальні дистанції, аби збивати максимальну кількість ракет (почали із забезпечення максимальної кількості мобільних груп із ПЗРК). І ешелонована ППО формується для того, аби вона могла перекрити всі напрямки, які можуть бути. Насправді їх не так багато — ми знаємо, звідки росіяни запускають ракети: бомбардувальники базуються на базі "Енгельс" у Саратовській області, також ракети летять із боку Чорного моря, Курської, Бєлгородської області, а також Білорусі. Але в Білорусі є тільки "Іскандери", які не можуть покривати всю дальність.

Для Києва, Західної України росіяни використовують крилаті ракети Х-101, які запускаються зі стратегічних бомбардувальників.

Чи можливий обстріл із Білорусі "Точками-У"?

Цей оперативно-тактичний ракетний комплекс розрахований на 120 кілометрів. Так записано у формулярі. Насправді летить на 90-100 км. А на такій відстані важливих об’єктів, які б були розташовані на кордоні з Білоруссю, немає. Навіть Чернігів розташований за 120 км від кордону. До того ж "Точок-У" в росіян не так багато — раніше вони були зняті з озброєння та зберігалися неналежно. Ними якщо й обстрілювати, то можуть лише околиці Харкова з російської території.

Поясніть, що зараз відбувається на території Білорусі, адже Генштаб України говорить: росіяни готуються перекинути свої підрозділи з Білорусі в Україну? Чи, можливо, такі заяви більше схожі на інформаційну операцію?

Тільки хотів сказати, що є всі ознаки інформаційно-пропагандистської операції. Тому що за даними, які я маю, на прикордоння з Україною росіяни відправляють своїх мобілізованих навчатися на білоруських полігонах. Після оголошення мобілізації в РФ виявилося, що в неї нестача полігонів. У 1990-ті роки більшість із них була продана бізнесменам, а отже, місць для підготовки такої кількості військових немає. Тому на зимовий період росіяни перекидають мобілізованих у Білорусь, де всі полігони ще з радянських часів функціонують.

Там навчаються танкісти, артилеристи, які після курсу підготовки повертаються на територію РФ, а звідти йдуть уже на територію України з інших напрямів. Тобто сьогодні можна говорити, що Росія ще активніше використовує військову інфраструктуру Білорусі. Але в будь-якому разі та кількість людей, яку перекинули в Білорусь, не дає змоги говорити, що звідти готується наступ. Мобілізовані зараз розташовані на п’яти-шести полігонах, зокрема, під Гомелем і Брестом. Тобто війська розкидані, вони не концентруються, як було восени 2021 року, на однму напрямку, i угруповання не носить наступального характеру.

Ви згадали Брест, але якраз окремі експерти, зокрема білоруської ініціативи BYPOL, говорять, що можливий наступ із того боку, аби перерізати логістику із заходу. Чи є шанс реалізувати такий задум, якщо він і є?

Із Бреста в Україну немає хорошої дороги. У радянські часи дороги будувалися на захід, а перпендикулярних не було. З Бреста наступати дуже важко, практично неможливо. Принаймні за цих погодних умов. Я нещодавно повернувся з прикордоння, і сказати, що там бруд і багнюка, це нічого не сказати. Поки не буде мінусових температур, принаймні кілька тижнів на рівні мiнус 5-10 градусiв, ніякий рух неможливий. До того ж із українського боку все перекрито, заміновано на два кілометри від кордону.

Але все-таки ви, мабуть, прораховували багато можливих варіантів дій РФ із боку Білорусі. Чи бачите такий, коли армія Білорусі все-таки вирішить наступати?

По-перше, білоруська армія самостійно точно нікуди не піде — без російської наступати вона не має змоги. Поки не буде ударних частин РФ — десантно-повітряних, ПВК "Вагнер", які могли б йти першими штурмовими групами, а за ними вже білоруси.

По-друге, знову згадаю погодні умови. Зима нетипова, синоптики говорять, що вона така й буде далі, — дороги взагалі не замерзнуть. Тому наступати на ті ж самі граблі, що й у лютому 2022 року, росіяни не будуть. Вони розуміють, що наш Генеральний штаб усі можливості для наступу вже перекрив. На Чернігівщині навіть із повідомлень у медіа помітно, що дуже активно працює СБУ, контррозвідка — за останні два тижні зафіксовано десятки випадків затримання агентури. Така зачистка з нашого боку говорить про те, що зменшуються ризики зливу інформації.

Як Україна намагається захиститися від можливістi наступу з боку Білорусі?

Те, що ми бачили в Рівненській області, — будівництво стіни, це більш показова робота. Всі справжні роботи, які проводяться щодо охорони державного кордону, утаємничені. Перша лінія оборони замінована так, що прикордонники бояться поворушитися. На другій, третій встановлюються капоніри для танків, є можливості для розгортання додаткових сил. Усе відбувається з урахуванням досвіду весни 2022 року.

Раніше ми говорили, що Лукашенко, хоч і віддав повітряний простір Путіну, намагався уникати участі в наземній операції…

Зараз уже складно про це говорити. Складно спрогнозувати, як зміниться ситуація після смерті міністра іноземних справ Білорусі Володимира Макея (його називали можливим наступником Лукашенка та людиною, яка не перебувала під російським упливом, — ред.). Це була людина досить близька до Лукашенка.

Деякі обізнані білоруси не можуть сказати, які зміни чекають, як ця смерть впливатиме на Лукашенка, на його подальші дії. Тобто є ризик, що Лукашенко може стати наземним союзником Путіна. Це станеться, якщо він зрозуміє, що йому пролунав дзвіночок із Кремля, тоді намагатиметься зберегти власну шкуру та владу.

Що Лукашенко може запропонувати Путіну?

Мобілізацію в Білорусі. Тому що більшість білоруських військових частин кадрові, тобто доповнювати їх мобілізованими. Також він може піти на те, аби формувати нові частини, тому що в Білорусії на зберіганні досить велика кількість танків, артилерії та боєприпасів.

Але на це потрібен час?

Мобілізація може розтягнутися на два-три місяці. Білоруси можуть максимально мобілізувати до 120 тисяч. Якщо виставляти зараз тих, хто може воювати, буде не більше 17-20 тисяч.

Приховану мобілізацію чи навчання білоруси ведуть?

Так, але ці навчання досить дивні. Усього 2-4 дні. Збирають військовозобов’язаних, проводять політінформацію, дають вистрілити по п’ять патронів і розпускають їх додому. Це не прихована мобілізація, а імітація бурхливої діяльності.

Чи спостерігається накопичення російських повітряних сил у Білорусі, адже від початку вторгнення Мінськ надає свою територію та повітряний простір для завдання ракетних і авіаційних ударів?

Після того, як росіяни перекинули з-під Санкт-Петербурга певну кількість літаків МіГ-31, додаткових сил не було. Вони почали вилітати на тренувальні польоти — піднімалися, робили коло та сідали. У цей час по всій Україні оголошувалися повітряні тривоги. У мене є великий сумнів, що ці МіГ-31 можуть нести Х-47м2 "Кинджал" — російські гіперзвукові авіаційні ракетні комплекси. Тобто схоже, що це МіГ-31 К переоснащені.

На супутникових фото, які я бачив, вони дуже поганої якості, не видно чогось схожого на ракету. Думаю, це справді були навчальні польоти — відпрацьовують на дальні дистанції, у бойових умовах. Одна справа — літати, коли є радіолокаційні станції з Польщі або України. Інша — на полігоні. До того ж, кожна повітряна тривога — це додатковий тиск на українців, коли лунають сирени, вся Україна стоїть.

Важливо

Політолог Раміз Юнус: "Місце Росії в G7 і G20 тихо-тихо займає Україна"