Часу не вистачить. Чорна трансплантологія під час війни неможлива, — МОЗ

З початку повномасштабної війни російські пропагандисти активно розповсюджують неправдиву інформацію про спалах так званої чорної трансплантології в Україні, жертвами якої нібито, серед інших, стають військові. Голова Директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій Міністерства охорони здоров'я Василь Стрілка на презентації бази медичних фейків "Detox від пропаганди" 26 січня розповів, чому такі історії не можуть бути правдою, передає кореспондент Фокусу.

"В Україні немає чорної трансплантології. Це міф", — наголосив під час свого виступу Стрілка.

За його словами, достатньо знати, як відбувається весь процес пересадки органів, щоб розуміти, чому нелегальні операції під час повномасштабної війни здійснити неможливо.

Що говорять у РФ про чорну трансплантацію в Україні

Відразу після вторгнення в РосЗМІ з'явилися статті на тему нелегальної пересадки органів. Так, у травні 2022 року пропагандистський сайт "Зірка" випустив матеріал "Україна — кримінальний "лідер" у торгівлі людськими органами", в якій розповідав, що в країні "вирізають людські органи та відправляють їх на експорт".

Автор тексту пише, що українські лікарі нібито заздалегідь знали про війну та підготувалися, ініціювавши профільні закони [для довідки: законодавство справді змінили, що дало українській трансплантології довгоочікуваний поштовх до стрімкого розвитку, про що Фокус неодноразово розповідав у своїх статтях ].

Пропагандисти стверджують, що легкою здобиччю для так званих чорних трансплантологів стали солдати. У статті йдеться про якісь "факти численних зникнень навіть легко поранених українських солдатів і мирних жителів, кому не пощастило потрапити до шпиталів української армії під час конфлікту на Донбасі", що не відповідає дійсності, оскільки всі факти зникнень пов'язані з військовою агресією Росії, а зниклі люди були вбиті окупантами.

Як відбувається трансплантація в Україні

Василь Стрілка пояснив, як насправді відбувається процес пересадки органів в Україні.

У країні існує список реципієнтів, що постійно оновлюється, — людей, які потребують донорських органів. Періодично до медустанов потрапляють пацієнти, яких лікарі не можуть врятувати — їхнє серце продовжує функціонувати, але мозок уже помер. У такому разі збирається консиліум медиків, які мають констатувати цей факт, для цього проводиться два та більше обстеження. Лише після підписання акта констатації смерті мозку пацієнт, який помер, може стати донором.

Важливо знати, що в Україні діє презумпція незгоди — громадянин має або за життя дати свою зареєстровану згоду на посмертне вилучення органів, або такий дозвіл надають його родичі після смерті людини.

У всьому процесі трансплантації задіяні десятки людей, крім хірургів, лікарів, медсестер, це також трансплант-координатори, які супроводжують усю операцію з пересадки.

Причини, через які чорна трансплантація в Україні неможлива

Причина перша — час

Після того, як орган вилучається з тіла донора, лікарі мають лише дві години, щоб пересадити його реципієнту.

"Найвужче місце в процесі пересадки — це час. Усього дві години", — пояснює Стрілка.

Для того, щоб пересадка пройшла успішно, необхідний відпрацьований механізм, в якому кожен спеціаліст виконує свою роль і розуміє ліміти відведеного для цього часу.

У цьому контексті оповідання пропагандистів про експорт органів за кордон виглядають безглуздо, особливо якщо враховувати, що повітряний простір в Україні закритий і літаки, крім військових, не літають навіть усередині країни.

Причина друга — провести операцію потай неможливо

За словами голови директорату, в Україні сьогодні є лише 8 хірургів, які як мінімум один раз проводили операцію з пересадки органів, і здатні робити трансплантацію. Колеги знають один одного і в курсі всіх операцій, що проводяться.

Як наголошує Стрілка, провести таку операцію в умовах секретності, в якомусь підвалі неможливо — надто багато фахівців має бути задіяно в процесі.

Причина третя – реципієнт та донор повинні підходити один одному

Не можна просто взяти якийсь орган і пересадити його людині, яка його потребує, продовжує чиновник. Реципієнт і донор повинні збігатися за цілим рядом показників — у них має бути однакова група крові, крім цього необхідна сумісність за вагою та зростом.

Ще один фейк — "біженці в небезпеці"

Російська пропаганда на поширенні інформації про сплеск чорної трансплантології всередині самої України не зупинилася. Ще одним фейком стали історії про українських біженців, яких "розбирають на органи" у європейських країнах.

Одним із яскравих прикладів у цьому випадку можна назвати новину російського видання "Известия" про те, як у Польщі переселенця з України "розпродали" чотирьом реципієнтам.

Проєкт Vox Ukraine докладно розповів про цей випадок.

Василь Стрілка також наголошує, що система охорони здоров'я в європейських країнах передбачає, що шлях кожного органу під час трансплантації зафіксовано у документах. Умовне серце не може взятися з нізвідки — у документах буде інформація, коли і яким чином проводилася операція щодо його вилучення.

Нагадаємо, Фокус у статті "Справи серцевих" у вересні 2020 року розповідав, що після ухвалення змін до закону про трансплантацію анатомічних матеріалів МОЗ вибрало 12 медустанов для проведення пілотного проєкту з трансплантації в Україні. Паралельно уряд затвердив і тарифи на пересадку. Усі операції із трансплантації на сьогоднішній день проводяться за рахунок держави.