Сім кіл пекла невизначеності: як рідним знайти зниклого безвісти військовослужбовця

"Розшукую батька… сина… брата… 4-та танкова, 128-ма штурмова, 93-тя… зник… в березні… травні… січні… у Маріуполі… на Харківщині… під Херсоном… в районі Бахмута…" — сотнями таких болісних повідомлень від рідних українських захисників усіяні сьогодні стрічки соцмереж. Родичі використовують будь-які способи, аби дізнатися про долю своїх рідних.

Шукають тих, хто служив з їхніми чоловіками в одному підрозділі, парамедиків, які, можливо, вивозили їх пораненими з передової, працівників лікарень, які могли оперувати чи лікувати, переглядають світлини загиблих українських захисників на російських телеграм-каналах і відео з полоненими.

"Знайшли у дуже важкому стані"

Рідні 33-річного захисника Івана Солоненка втратили з ним зв’язок 21 січня цього року. Чоловік перебував в районі міста Бахмут Донецької області, де зараз точаться запеклі бої. За словами рідних, у військовій частині, де служив чоловік, вони дізналися, що Іван отримав поранення під час бою. Куди саме доправили пораненого, родині Солоненків не розповіли.

"Ми його самі розшукували. За всіма можливими номерами телефонували, які нам давали у фейсбук-групах. По госпіталях його шукали. На жаль, нам ніякої інформації не надавали. Знайшли у госпіталі. Він поранений і перебуває у дуже важкому стані, й зараз уся надія тільки на Бога", — розповіла Фокусу родичка пораненого захисника Івана Солоненка Віра Любчинська.

"Знайшла його у рефрижераторі"

Світлана А. із Закарпатської області втратила зв’язок із братом Василем, який служив у ЗСУ 16 жовтня 2022 року. Коли минуло кілька днів і він так і не зателефонував, рідні військовослужбовця почали непокоїтися, тож терміново звернулися до військової частини в Мукачевому та до територіального центру комплектування і соціальної підтримки, де призивався Василь.

Жінка розповіла нам, що брата вони шукали впродовж двох тижнів. У пошуках допомагали працівники Центру комплектування, а от у військовій частині, за словами Світлани, отримати будь-яку інформацію родині Василя А. не вдалося.

"Сказали, що зник безвісти і все. Зверталася я і в частину в Мукачевому, і їздили в Ужгород в СБУ, і в поліцію, і в прокуратуру, і в військкомат у нас в Тячеві, і наймала приватного юриста, платила гроші. Я телефонувала, куди тільки можна. То слухавку не брали, то відбивалися, а відповідь була одна: "Чекайте, ця інформація засекречена", — розповіла Світлана.

Зрештою пошуки дали свій результат. Знайшовся товариш Василя по службі, який розповів, що з ним сталося.

"Через деякий час нас знайшов побратим брата, який був із ним на завданні, і повідомив, що наш рідненький загинув. Його тіло залишилося там. Побратими почали вимагати у командування, щоб тіло забрали з поля бою і доправили до Дніпра в морг. Потім я взяла квиток на потяг і поїхала до Кривого Рогу. Там є морг, куди їх звозять… Там я його знайшла… в рефрижераторі", — згадує жінка.

"Сьогодні йому б виповнилося 34"

Своєю історією поділилася із Фокусом сестра бійця Вікторія Ігнатенко, брат якої, Вадим, перебував під Макіївкою Донецької області й перестав виходити на зв’язок. Рідні забили тривогу.

"Весь наш жах розпочався 8 січня 2023 року, коли він не вийшов на зв'язок (раніше, коли він бував на завданні, він попереджав, що 3 дні зв'язку не буде). Потім один із наших друзів надіслав повідомлення — він звернувся до військової частини", — розповідає Вікторія.

В повідомленні йшлося про те, що 4 січня 2022 року в районі міста Макіївка Луганської області відбувся стрілецький бій з російськими окупантами, внаслідок якого старший солдат Вадим Ігнатенко загинув.

"Ми не могли в це повірити. Того ж дня я із Сашею (дружина брата) одразу поїхали до військкомату. Там нам сказали, що жодної інформації щодо бійця Ігнатенка їм не надходило. Ми показали, що нам надіслав наш знайомий. Працівник військкомату одразу почав телефонувати в частину, де був Вадим. Спершу ніхто не брав слухавку, лише на другий день йому сказали в частині, що Вадим вважається зниклим безвісти і ведеться розслідування", — розповідає жінка.

За її словами, усі рідні заходилися активно шукати Вадима — обдзвонювали лікарні, госпіталі, різні організації з пошуку полонених.

"Скрізь в службах нам сказали "чекайте", але чого чекати, коли ти не знаєш, що з твоїм братом, сином, чоловіком, і де він. Пошук продовжили далі. Допомагали нам волонтери, знайомі військові. В Олександри в рідні є генерал у відставці, ми і його попросили про допомогу. Він одразу підключив хлопців, щоб ті коли будуть шукати своїх 200-х, щоб заодно і його шукали. Ми хотіли впевнитись, що він живий", — розповідає Вікторія.

Далі родина Ігнатенків отримала дзвінок із Терцентру комплектування, де їм повідомили, що частина так і не надала жодної інформації про Вадима Ігнатенка, а у проханні надати йому статус безвісти зниклого відмовили. Тож родині довелося шукати юриста, який зміг добитися надання цього статусу, щоб продовжити пошуки. Після отримання відповідної довідки, рідні зниклого безвісти Вадима звернулися до поліції. Їх допитали і взяли матеріал для проведення ДНК-експертизи.

"16 січня приблизно о 17 годині пролунав той роковий дзвінок. Побратим, який був на той момент із братом, шукав весь цей час нас — він отримав поранення після обстрілу, знайшов номер мами. Він повідомив, що Вадим загинув. Це сталося, коли вони підносили боєприпаси на позицію. Почався мінометний обстріл. Вадим прикрив собою свого побратима. Міна впала близько — осколком знесло каску, і він пройшов збоку через голову. Помер одразу", — каже Вікторія.

Жінка додала, що хлопці вибиралися тоді, хто як міг, тож тіло Вадима залишилося на позиції. Втім, вони повідомили про це командуванню, а згодом добилися того, щоб тіло побратима забрали з поля бою. 17 січня його доправили до моргу в Дніпрі.

"Тіло до місцевого моргу привезли під ранок 19 січня, ми поїхали на упізнання. І це був він — наш, рідний. Поховали ми його 21 січня. І лише з тілом нам прислали похоронку. Сьогодні, 29 січня, Вадиму б виповнилося 34 роки. Ось така наша, на жаль, сумна історія", — сказала Вікторія.

"Пошук зупинений. Знайшли"

Рідні 44-річного Олександра Вітряка бійця Руху опору "Південь" , який перебував в районі Бахмута Донецької області, втратили з ним зв’язок наприкінці січня. Завдяки поширенню інформації про розшук у мережі, родичі Олександра отримали від небайдужих українців контакти шпиталів, куди доправляють поранених з-під Бахмута, та установ для звернень, і чоловіка незабаром знайшли.

"Коли шукали, поширювали інформацію в усіх групах у мережі. Люди нам кидали в коментарі всі можливі телефони, куди звертатися. Ми знайшли його в Дніпрі, в клінічній лікарні імені Мечникова. Він був у дуже важкому стані. На жаль, від отриманих поранень він помер", — розповіла Фокусу подруга загиблого Олександра Катерина.

Чому Міноборони проти розшуку військовослужбовців через соцмережі

В Міноборони пошук військовослужбовців через соцмережі називають небезпечним, оскільки подібні публікації із фото та інформацією з вказаними особистими даними, зокрема посадою, можуть зашкодити українському захиснику та перемовинам щодо обміну. Після оприлюднення даних і фото такої людини ворог отримує орієнтир на пошуки. Про це розповіла заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.

"Річ у тім, що вказана особа може перебувати в полоні, але ворог при цьому вважає її цивільною. Або особа може просто переховуватись на тимчасово окупованих територіях і шукати можливості повернутись. Оприлюднюючи дані та фото такої людини, ви даєте ворогу орієнтир на пошуки".

Пам'ятайте, що поширення в соціальних мережах інформації про позивні українських бійців, військові частини і місця їх дислокації, про обставини потрапляння військовослужбовців в полон тощо несе загрозу не тільки самим полоненим, але й їхнім бойовим побратимам", — зазначила Ганна Маляр.

Вона додала, що розміщення в публічному просторі будь-якої інформації про конкретну людину, яка, можливо, перебуває в полоні у росіян, значно ускладнює процес повернення її додому, і нерідко ставить під загрозу життя самого полоненого.

Алгоритм пошуку зниклого безвісти військовослужбовця

• Заяву про зникнення військовослужбовця можуть подавати як рідні зниклого військовослужбовця, так і представники військового формування, органів державної влади, громадських організацій та будь-які інші особи, яким стало відомо про зникнення захисника. У заяві необхідно вказати всю наявну інформацію, яка може сприяти розшуку.

Рідним військовослужбовця, з яким вони втратили зв’язок, потрібно чітко вказати його прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження, контактні дані, посаду та звання, номер військового квитка чи жетону, номер частини та батальйону, де він несе службу. Важливо знати особливі прикмети (шрами, татуювання, родимки тощо), останнє відоме місце перебування та за можливості мати контакти інших військовослужбовців з його підрозділу.

• На підставі звернення Терцентр комплектування та соціальної підтримки надсилає письмовий запит на адресу командування військової частини, де проходив службу військовослужбовець на момент зникнення. Там мають визначити його статус за результатами проведеного службового розслідування у військовій частині. Якщо відповіді в Терцентрі заявник про зникнення військовослужбовця не отримав, то він може написати заяву до поліції.

Звернення до правоохоронців можна подати за номером телефону 102, звернувшись на гарячу лінію за номером 089 420 18 67 (цілодобово), відправити інформацію поштою чи безпосередньо звернувшись до територіального підрозділу Нацполіції України.

• Усі отримані дані вносяться до Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, протягом 24 годин із моменту подання заяви.
• Разом із поданням заяви про зникнення рідні військовослужбовця можуть погодитися на взяття у них біологічних зразків для проведення ДНК-експертизи в межах відкритого кримінального провадження.
• Якщо ж під час розшуку було достовірно встановлено факт смерті зниклого, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відправляє родичам інформацію про обставини, що свідчать про смерть. Зокрема, встановити факт смерті військовослужбовця можуть завдяки ДНК-експертизі.
• Також рідні захисника можуть звернутися до ДП "Український національний центр розбудови миру" Національного інформаційного бюро. Сюди необхідно надати дані про зниклу людину, які потім вносять до Реєстру Національного Інформаційного Бюро (НІБ).

Звернутися можна на сайт: nib.gov.ua, зателефонувати на гарячу лінію 1648; +38 044 287 8165 (цілодобово), скористатися телеграм-чатботом t.me/nib_uncp_bot, написати лист на електронну адресу:[email protected].

Контакти основних установ для звернень рідних зниклих безвісти

• Національна поліція: 0 800 21 21 51
• Національне інформаційне бюро: 16 48

Важливо

Не пішли в колаборанти. Як РФ затримує українців в окупації та збирається судити