50 років не було такої війни. Півстоліття потому Україна переживає свій Судний День

Пихатість західних аналітиків іноді пригнічує. Від України вимагають часом не просто більшого, а того, що є за межею розуміння, що таке сучасне поле бою.

Остання війна такого масштабу, як сьогодні — це Війна Судного дня. Тільки вона трапилася 50 років тому. Цієї осені виповниться рівно 50 років. Жодні інші війни і близько не стоять за масштабом, хіба що тільки ірано-іракська, але там були приблизно рівні армії, як за чисельністю, так і в плані технічного оснащення.

Війна Судного дня схожа на війну в Україні тим, що армія Ізраїлю протистояла більш чисельному і більш технічно оснащеному ворогу. А через передові системи ЗРК, які були у Єгипту і Сирії, ізраїльська армія стримувала ворожий натиск і контратакувала на першому етапі війни, не маючи переваги в повітрі.

Причому найперша масштабна танкова контратака ізраїльтян закінчилася крахом.

Перше й останнє, що кардинально відрізняє ці війни — часові рамки. Війна Судного дня була відносно швидкоплинною. Але в Ізраїлю була і Війна на виснаження, яка тривала три роки і багато в чому мала характеристики сьогоднішньої війни. Це й артилерійські дуелі, і рейди піхоти, і використання авіації і танків, і відчутні втрати. Різниця тільки в тому, що фронт був статичний.

Але Війна на виснаження була ще раніше, ніж Війна Судного дня. Тобто, ось уже півстоліття ніхто не вів конвенційні війни такого масштабу. Просто немає досвіду. Взагалі. За ці 50 років засоби зв'язку, виявлення, усілякі сенсори та інше настільки змінилися й зробили крок уперед, що багато чого з того досвіду вже банально не актуальне.

Та сама Війна Судного дня була і першою війною, де відносно масштабно використовували БПЛА. Ну як масштабно — кілька десятків вильотів розвідувальних БПЛА за всю війну.

Сьогодні БПЛА роблять десятки, а часом і сотні вильотів на день. А сумарно по фронту їх тисячі. А як точно і найбільш оптимально використовувати ці БПЛА ніхто не знає. На рівні взводу? Роти? Батальйону? Автономно чи ні? Робити ставку на FPV чи ні? А що робити, коли нельотна погода? А як же РЕБ?

І таких питань нескінченна кількість.

Дрони сьогодні нагадують танки на початку своєї появи. Воно ніби й грізно, і їде, і стріляє, і навіть десь допомагає прорвати оборонні позиції ворога, але чорт ногу зламає, як їх розвивати далі. Створювати цілі танкові дивізії чи надати танки піхоті? Робити ставку на важкі танки чи на легкі та швидкі? Танк — це зброя підтримки чи прориву?

Ось такими питаннями мучили себе військові мужі сотню років тому, поки німці не вигадали найкращу і найефективнішу тактику і концепцію застосування танків для того часу.

З дронами відбувається сьогодні те саме. БПЛА літають і допомагають бійцям, але як саме використовувати цю стару-нову зброю найоптимальнішим чином, ніхто не знає. Усе на цій війні робиться вперше.

Ця війна — не війна привидів минулого, хоча її постійно намагаються віднести мало не до Першої світової з її окопами. Ця війна піднімає безліч запитань, на які поки що немає відповідей. Неправильно оцінювати цю війну, дорікаючи українцям у тому, що в них, наприклад, не завжди вдається загальновійськовий бій.

Може, варто подивитися на ці речі інакше? Наприклад, а чому їм вдаються інші аспекти. Наприклад, контрбатарейна боротьба.

Може, зокрема й завдяки новому царству всюдисущих дронів? І через те, що використання дронів у таких масштабах ще ніким не осмислено, тому й незрозуміло, коли щось десь, нехай і всупереч, але виходить. Можливо, замість того, щоб шукати в українських захисників вади, варто звертати увагу на ті аспекти, які ще до кінця не осмислені, але однаково працюють, звертати увагу саме на них і намагатися посилити саме їх, тим самим надаючи українським солдатам упевненості в їхній боротьбі.

Важливо

Непереможні надводні дрони. Як Україна примудряється без флоту тримати Росію в страху на морі