Чума обом домам! Біологічна зброя як табу

COVID-19 пожвавив дискусії про причини незастосування біологічної зброї. Міжнародні гравці знову проявили інтерес до загрози застосування біозброї, спрямований на запобігання та стигматизацію цієї загрози. Проблема біозброї стоїть на глобальному політичному порядку денному гостріше, ніж будь-коли раніше.

Фокус переклав статтю Мішеля Бентлі про табу на біологічну зброю і дискусії навколо неї.

Цей інтерес переважно зосереджений на табуйованості біологічної зброї. Табу полягає в уявленні, що біозброя настільки огидна, аморальна і неприйнятна, що суб'єкти ніколи не будуть її застосовувати. Раніше це табу відкидали як необґрунтоване і малозначуще для державної та міжнародної безпеки і навіть критикували його як "потенційно небезпечний" спосіб контролю над біозброєннями.

Однак нині табу переживає щось на кшталт відродження у зв'язку з появою COVID-19. Пандемія по-новому продемонструвала потенційну потужність біовірусу, тим самим зміцнивши табу та закладаючи новий підхід до запобігання розробці біозброєнь. Цей новий зсув у сприйнятті має значні наслідки не тільки для розуміння того, що думають суб'єкти про біозброю, а й для того, як саме ми забороняємо ці озброєння. Табу змінює політику в царині біозброї, істотно віддаляючи її від більш традиційних методів контролю над озброєннями.

Біологічна зброя: чому це табу

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає біозброю як "мікроорганізми, такі як віруси, бактерії або гриби, або токсичні речовини, які виробляються живими організмами, що виготовляються та поширюються навмисно з метою викликати хворобу і смерть у людей, тварин або рослин". Біозброя не є активно застосовуваною і нормалізованою частиною військових стратегій держав. Навіть у тих випадках, коли держави схвалювали стратегічну можливість застосування біозброї, вони рідко вдавалися до неї на практиці (за винятком деяких обмежених прикладів, таких як Японія у Другій світовій війні).

Деякі аналітики пояснюють невикористання біозброї браком військової доцільності. Біозброю важко виготовити і контролювати. Агенти зараження становлять найбільшу проблему, оскільки хвороба може поширюватися ненавмисно і у величезних масштабах. Інфекція може перекинутися на нападника, що відомо як "ефект бумеранга". Існує також думка, що біозброї уникають через острах удару у відповідь.

Ці пояснення не враховують силу табу на біологічну зброю. Табу свідчить, що відраза до біологічної зброї формує розуміння і політику щодо цієї загрози, чинячи сильний нормативний заборонний вплив, що призводить до відмови від застосування біозброї. Подібне табу вже асоціюється з іншими видами зброї масового ураження, включно з ядерною та хімічною, але поки що її не аналізували настільки ж глибоко, як табу на застосування інших видів зброї масового знищення. Її часто об'єднують із табу на хімічну зброю, однак це абсолютно різні види зброї, і їх слід порівнювати з обережністю.

Біозброя табуйована в тому сенсі, що агенти зараження – це потенційні масові вбивці, які завдають шкоди огидними способами. За словами Аль Мауроні, біозброя вважається "брудним" способом боротьби". Хвороба – це відразлива загроза, і ми боїмося зараження нашого організму, особливо якщо це зараження навмисне. Біозброя завдає не тільки фізичної, а й психологічної травми. На цій підставі біозброя отримала назву "зброя терору". На цю тему Махатма Ганді сказав: "Страх перед хворобою вбиває більше людей, ніж сама хвороба".

Біозброя табуйована ще й тому, що ця агресія суттєво відрізняється від звичайного насильства. Біозброя фактично невидима (хоча фізичні симптоми хвороби можуть бути присутніми). Хвороба інвазивна для організму так, як не інвазивне звичайне озброєння. Тілесне зараження також означає, що об'єкт не може уникнути загрози, в той час як існує можливість втекти від ворога зі зброєю або евакуюватися з палаючої будівлі. Об'єкт несе зараження в собі.

Біозброя табуйована через можливість зараження. Звичайна зброя не може поширювати смерті так, як це робить інфекція. Заразність пов'язана з іншим твердженням: біозброя заборонена, тому що вона невибіркова. Це твердження небездоганне. Незаразні агенти (наприклад, сибірська виразка) можуть бути вибірковими, а звичайна зброя може бути невибірковою – наприклад, сухопутні міни. Однак сприйняття біозброї як невибіркової та аморальної залишається одним з основних чинників, що визначають табуйованість цієї зброї.

Стигматизація біозброєння простежується в таких угодах, як Женевський протокол 1925 року та Конвенція про біологічну зброю 1972 року. В останньому документі йдеться про те, що біозброя "огидна для совісті людства". Офіційні особи, які брали участь у переговорах щодо заборони, заявили, що вони зробили це саме для того, щоб кодифікувати це табу. Тодішній посол США в ООН Джеймс Леонард заявив, що схвалення конвенції американцями – це той випадок, коли угода дасть змогу "поставити табу на облік".

COVID-19 і табу

Багато хто сумнівається в силі та значущості табу. Конвенцію про біологічну зброю також критикували за те, що вона не змогла повною мірою забезпечити дотримання табу і не встановила чітких заходів контролю. За такої критики ми ризикуємо випустити з уваги, що табу і Конвенція про заборону біологічної зброї були визнані вкрай важливими для запобігання розробці біозагроз. Національна стратегія протидії біологічним загрозам, розроблена президентом Бараком Обамою 2009 року, підтвердила важливість конвенції і стверджувала, що нормативні обмеження мають вирішальне значення для припинення біологічних загроз. Національна стратегія в галузі біозахисту 2018 року дотримується аналогічної точки зору і говорить про норми як про необхідний засіб боротьби з біозагрозами.

COVID-19 вивів табу на новий рівень. Якщо до пандемії деякі аналітики були готові списати табу з рахунків, то тепер інтерес і прихильність до табу з боку міжнародної спільноти зросли. Увага до табу зросла завдяки тому, що COVID-19 ефективно продемонстрував, який вигляд може мати атака із застосуванням біозброї. Зрозуміло, що природний спалах – це не те саме, що військовий напад. Однак цей спалах все ж дає уявлення про те, який вигляд може мати біозброя. Колишній радник із національної безпеки США Джон Болтон заявив, що пандемія стала "попередженням для людей, які контролюють біологічну зброю або прагнуть до її створення".

Картина вкрай неприваблива. COVID-19 демонструє не тільки страшну загрозу хвороби для життя, а й для нашого способу існування, що проявляється в закритих приміщеннях і закритих кордонах. Світ уже стикався з екстремальними спалахами захворювань, такими як епідемія лихоманки Ебола у 2014-16 роках. Однак саме COVID-19 став справжнім прикладом того, як небезпечно використовувати хворобу як зброю. Біозброя перетворилася з малоневивченої загрози на щось більш реальне. Це нове сприйняття безпосередньо грає на табуйованих почуттях відрази, неприйняття і пріоритетності біозброї як основної загрози.

Новітня стурбованість з приводу біозброї часто підкріплюється заявами про те, що COVID-19 був результатом китайських випробувань біозброї. Китай у відповідь стверджує, що саме США привезли біозброю в Ухань. Ці звинувачення багато хто відкидає як теорію змови. Однак навіть ці твердження зміцнили зв'язок між COVID-19 і біозброєю як табуйованою темою.

Тепер табу відіграє нову, більш помітну роль не тільки в розумінні причин нашого неприйняття біозагрози після COVID-19, а й у тому, як зупинити цю загрозу. В оновленому варіанті Національної стратегії біозахисту на 2022 рік і в Стратегії національної безпеки на 2022 рік пріоритетом є прихильність нормам як основному засобу боротьби з біозброєю. В оновленій Стратегії біологічної безпеки Великої Британії на 2023 рік також ідеться про необхідність зміцнення "глобальних норм, що лежать в основі глобального нерозповсюдження". На 9-ій Конференції з розгляду дії Конвенції про заборону біологічної зброї у 2022 році табу було відзначено як необхідну умову для вдосконалення конвенції.

Біотероризм

Існує і менш оптимістична точка зору. Скептики стверджують, що COVID-19 може підвищити інтерес до розробки біозброї, що призведе до порушення табу. Особливі побоювання викликають суб'єкти, які можуть не дотримуватися заборони, наприклад, терористичні організації.

Пандемія викликала страх, що терористичні угруповання можуть використовувати COVID-19 у своїх атаках. У березні 2020 року ФБР випустило попередження про те, що групи білих супремасистів використовують застосунки-месенджери, які закликають своїх членів поширювати вірус серед євреїв і співробітників поліції. Комітет Ради Європи з боротьби з тероризмом заявив, що вірус COVID-19 може надихнути терористів, оскільки він показав, наскільки вразливі суспільства перед хворобою. Новий інтерес до пандемічних захворювань як до серйозної загрози також може зіграти проти табу. Надзвичайна увага ЗМІ та страх, викликані COVID-19, можуть виявитися саме тим, що потрібно терористам.

Питання про те, чи дотримуються терористи тих самих норм, які стримують державних суб'єктів, ставиться під сумнів, зокрема й щодо зброї масового ураження. Порушення загальноприйнятих норм становить мету тероризму. Тероризм також може порушити міжнародні очікування, які покладають на нього державні суб'єкти. Прикладом може слугувати те, як порушується табу на застосування тортур у зв'язку з війною з тероризмом.

Однак немає жодних доказів того, що терористи застосовували масову біовірусну зброю або що така атака підірвала б зобов'язання держав щодо дотримання табу. Навіть серйозні біологічні загрози з боку інших держав не змогли підірвати табу в минулому. У роки холодної війни Радянський Союз, порушуючи Конвенцію про заборону біологічної зброї, здійснював велику програму біозброєнь під назвою "Біопрепарат". Радянський Союз публічно визнав наявність цієї програми на початку 1990-х років. Викриття не змусило інших відмовитися від табу – наприклад, США не відновили свою програму біозброї, від якої вони відмовилися 1969 року. Натомість "Біопрепарат" сприяв активнішому засудженню розробки біозагроз і зміцнив табу.

Біотехнології

Розвиток біотехнологій може змінити сприйняття табу. Науковці намагаються розробити так звану "дизайнерську" зброю, яку можна біологічно сконструювати так, щоб вражати лише конкретні цілі, наприклад, за етнічною ознакою. Якщо біологічна зброя стане більш руйнівною, більш адресною або більш ефективною, то цей новий потенціал може послабити табу.

В епоху COVID-19 біотехнологічні дослідження набули ще більшого поширення. Біологічні дослідження завжди мали подвійне призначення – одні й ті самі дослідження, спрямовані на збереження здоров'я, часто використовуються для створення зброї. Можливо, COVID-19 дійсно відкриває можливості для створення ще більш ефективної біозброї, ніж раніше?

Така точка зору була б занадто песимістичною. Досягнення біотехнології часто наштовхуються на серйозний опір, про що можна судити з протидії генній інженерії. COVID-19 також представляє хворобу як щось, що потрібно зупинити, а не використовувати в наступальних цілях. Зміни в галузі біотехнологій не призведуть до автоматичного зняття табу і можуть ще більше зміцнити його.

Загалом, табу не є ідеальним обмежувачем. Не можна сказати, що ніхто ніколи не думав і не думає про біозброєння як про реальний варіант. Однак біозброєння не є активною частиною військової стратегії, і табу завжди було одним з основних чинників, що пояснюють це. Реакція на COVID-19 значно зміцнила це табу. Бачачи, на що здатна хвороба, суспільства по всьому світу табуювали розробку біозброї як ніколи раніше. Використання цього табу для припинення розробки біозброї вже стало важливим і невід'ємним аспектом міжнародної стратегії із запобігання цій страшній загрозі.

Про автора

Мішель Бентлі – лекторка кафедри міжнародних відносин і директорка Центру міжнародної безпеки Лондонського університету Ройал Голловей. Ця стаття заснована на новій книзі: Michelle Bentley (2023) The Biological Weapons Taboo. Oxford: Oxford University Press.