Прорыв линий российской обороны: Украина и Запад ищут способы преодоления минных полей, — СМИ

Масштаби мінування території на фронті — величезні. Росії вдалося зробити міни практично нездоланною проблемою для України. Про те, чи існують у світі засоби, здатні розв'язати це завдання, пише "Радіо свобода".

Багато військових експертів вважають, що саме тотальне мінування територій росіянами всіма доступними способами, не озираючись на класичну військову науку і раціональність, завадили Україні провести контрнаступ так, як вона його планувала. Російська армія зробила мінні загородження практично непрохідними навіть для сучасних саперних систем, наданих Україні західними партнерами.

Що використовує Росія для мінування територій

Російська лінія оборони складається з декількох смуг перешкод глибиною від 10 до 40 км. Серед цих смуг перешкод:

• протитанкові рови;
• бетонні піраміди — "зуби дракона";
• протитанкові їжаки;
• дротяні перешкоди.

В основі цих загороджень — мінно-вибухові ділянки, усіяні мінами.

За словами полковника Руслана Берегулі, начальника головного управління протимінної діяльності Міноборони України, щільність мінування безпрецедентна. У деяких місцях на одному квадратному метрі може бути 2-3 міни. Така практика не застосовувалася жодною воюючою країною за всю історію. Відповідно розмінування таких територій потребує величезних зусиль.

Ще одна відмінна риса підходу армії РФ до мінування територій — безладне використання будь-яких доступних засобів і без видимої логіки. У хід іде все:

• старі міни з радянських запасів;
• сучасні протипіхотні та протитанкові міни (ПОМ-3 і ПТМ-4), які встановлюються дистанційно;
• модульні осколкові боєприпаси (аналоги протипіхотних мін спрямованого ураження МОН-50 і МОН-90)
• саморобні вибухові пристрої з різних боєприпасів (мінометні міни, артилерійські снаряди, авіаційні боєприпаси, авіабомби).

Крім того, за словами українських бійців, часто встановлюють "міни з сюрпризом": дві або три міни одна на іншій, що створює великі ризики для саперів і в рази збільшує силу ураження.

Для дистанційного мінування територій росіяни використовують систему "Землеробство", яка вистрілює міни на відстань до 15 км, а один залп засіває одразу кілька квадратних кілометрів.

Які засоби розмінування є в України

До початку війни на озброєнні ЗСУ була застаріла техніка радянського зразка для опрацювання проходів у мінно-вибухових загородженнях, а кількість її була дуже обмежена. Але після початку поставок західного озброєння в Україну спектр можливостей інженерно-саперних підрозділів ЗСУ значно розширився.

Зокрема українська армія отримала:

• американський протимінний комплекс M58 MICLIC;
• німецьку броньовану інженерну машину Wicent1;
• норвезьку інженерну машину NM189 Ingeniorpanservogn;
• американську інженерну машину M1132 Stryker;
• штурмову машину M1150 ABV;
• німецьку машину розмінування Keiler;
• каткові трали для важкої бронетехніки.

Ці машини або підривають міни спеціальним тралом із вибухівкою, або підривають їх шляхом притискання, або проорюють прохід, внаслідок чого його міни викидає за межі проходу. Крім того, в Україні вже розпочато власне виробництво протимінних тралів і ручних міношукачів.

Однак отримана техніка не забезпечує повністю потреби ЗСУ. Значна частина роботи виконується саперами вручну. Вони проходять розмінованими коридорами слідом за технікою, щоб унеможливити ураження бойового особового складу. Крім того, техніка не може працювати в лісопосадках, і там усі роботи з розмінування виконуються тільки вручну.

У деяких випадках навіть ручні міношукачі виявляються неефективними, тому що росіяни часто використовують міни в пластикових корпусах. Виявити таку небезпеку може тільки досвідчене око і чуття сапера.

Додатково завдання з розмінування ускладнює те, що мінні загородження мають велику глибину, а місцевість проглядається за допомогою дронів-розвідників. Тому саперам доводиться працювати під постійним вогневим тиском противника.

Що може допомогти вирішити проблему розмінування — оригінальні ідеї

Фахівці в Україні та на Заході шукають нові способи, як прискорити розмінування територій, але всі запропоновані на сьогодні способи мають свої недоліки:

• Розвідка мінних полів за допомогою дронів з тепловізорами — виявляє тільки міни в металевому корпусі на поверхні землі, нагріті сонцем. Пластикові, композитні або глибоко закопані міни тепловізор виявити не може.
• Скидання вибухівки з коптера на мінне поле — не має достатнього ефекту і точності влучання.
• Бомбардування мінних полів з літаків — надто небезпечно для авіації.
• Застосування термобаричних боєприпасів, які під час вибуху створюють потужну ударну хвилю на великому радіусі дії, — може бути ефективним, але їхніх запасів дуже мало.

В есе для видання The Economist Валерій Залужний запропонував кілька нестандартних способів для розмінування, але оскільки ці способи раніше не застосовували, важко дати оцінку їхньої ефективності.

Ймовірно, найдієвішим рішенням може бути більш інтенсивне знищення техніки противника, зокрема артилерії та систем дистанційного мінування, що дасть змогу саперам планомірно робити свою роботу в більш безпечних умовах.

Нагадаємо, Handicap International назвала місце України в списку жертв протипіхотних мін. Особливо широко використовували протипіхотні міни збройні сили Росії та М'янми, а загалом вибуховими пристроями забруднені 85 країн і п'ять територій.

Раніше Фокус писав, що Росія випробовує нового робота-сапера МГР-4 "Джміль". Розробники стверджують, що "Джміль" нібито здатний витримати підрив 75 г тротилу. А при збільшенні до 200 г під час випробувань машина дістала пошкодження гусеничної стрічки і одного з катків.