Програма Replicator: як створити рій дронів і які місії він виконуватиме

Чи можна вбити ведмедя тисячею паперових порізів або здолати дракона армадою іграшкових корабликів? Багато варгеймів, у яких я брав участь, свідчать про те, що можна. Крім кидання кубиків і побудови моделей обміну залпами, завдання полягає в розумінні типів битв і великих кампаній, у яких рої мають найбільше значення.

Фокус переклав статтю Бенджаміна Дженсена про те, як втілити в реальність програму армії США Replicator.

Від дискусій про майбутнє проєкту Replicator до українських закликів побудувати мільйон безпілотників із видом від першої особи у 2024 році – зростаючий інтерес до недорогих, витратних засобів на полі бою очевидний. Рой став "новою" теорією перемоги. Однак які ролі та місії стануть можливими завдяки таким роям? Тактична адаптація і цикл зворотного зв'язку на полі бою, що не залишає права на помилку, допомагають Україні відповісти на ці запитання. Чого не вистачає в дискусії про Replicator у співтоваристві національної безпеки США, то це опрацьованого набору сценаріїв, що підтримують стратегічний аналіз.

Для цього я пропоную розглянути низку ідеальних типових місій, спрямованих на розвиток потенціалу та уточнення планів дій і кампаній. Йдеться про три концепції операцій: нав'язування витрат, заперечення доступу до місцевості та виграш часу. Роїння дає реальні варіанти нав'язування витрат, пов'язані з концепцією віртуального виснаження і очікуваннями противника від конкретного курсу дій. Воно також пропонує недорогі способи, аналогічні мінам і перешкодам, для заперечення доступу до місцевості. В епоху суперництва між великими ядерними державами рої безпілотників створюють нову сходинку на сходах ескалації, яка дозволяє політичним лідерам виграти час і простір для вироблення розумних стратегій реагування на кризи.

Ролі та місії для рою

Попередні праці з мозаїчної війни, роїння та оперативного мистецтва підкреслюють здатність рою генерувати асиметрію, використовуючи недорогі системи, щоб тримати під загрозою критичні можливості противника.

Наприклад, якщо Народно-визвольна армія вирішить перетнути Тайванську протоку, їй знадобляться військові транспорти та есмінці. Якщо невеликі безпілотні катери можуть пошкодити надводні кораблі вартістю в мільярд доларів, а безпілотники, що запускаються з повітря, створюють перешкоди й атакують радари, засліплюючи есмінці, це робить кампанію ще небезпечнішою. Китайським військовим доведеться або брати на себе більший ризик, або спрямовувати додаткові ресурси на захист своїх сил, що сповільнить або навіть зупинить операцію. Очікувані витрати змінюються порівняно з очікуваними вигодами, роблячи певні варіанти дій менш прийнятними. Саме завдяки цій раціональній логіці рої потенційно так само важливі для стримування, як і для ведення бойових дій.

Щоб тримати під загрозою критичні можливості, рій має бути мережевим, динамічно перенацілюваним і здатним виконувати кілька місій. Тактики повинні мати можливість змінювати боєголовки на радари із синтезованою апертурою, а хибні цілі – на корисні навантаження для розвідки сигналів і радіоелектронної боротьби, щоб створювати різноманітні комбінації ефектів, що ґрунтуються на критичних вразливостях, які з'являються в хаосі поля бою. Іншими словами, оскільки війна – це нелінійна система, рій повинен уміти відчувати й адаптуватися до нових переваг швидше, ніж його ціль. Ця вимога передбачає, що рою необхідний величезний обсяг розвідувальних і логістичних даних. Постійне оновлення цілевказівки і переміщення рою на позицію під час регенерації залпів (щоб рій міг переключитися на наступний потенційний вектор атаки) вимагає планування і старої доброї штабної роботи, навіть якщо нові другі пілоти зі штучним інтелектом / машинним навчанням допоможуть у цьому. Щоб домогтися потрібної економії за рахунок масштабу, необхідно також забезпечити сумісність апаратного і програмного забезпечення між союзниками. Цей захід вимагає стільки ж часу і зусиль, скільки витрачається на оборонну політику, а також на застосування, розробку і проєктування сил.

Стаючи краще адаптованими, ніж супротивник, ми виводимо ворога з рівноваги і змушуємо його постійно вгадувати наш наступний крок. Страх перед невідомістю спотворює раціональне прийняття рішень. Цей комплексний ефект змінює розстановку сил супротивника щодо очікуваних точок докладання зусиль, що призводить до неправильного розподілу обмежених ресурсів поля бою і збільшує час і складність операції.

Розглянемо нещодавній успіх України в Чорному морі. Асиметрію створюють не тільки безпілотні надводні кораблі. Саме те, як велика кількість цих безпілотних надводних кораблів поєднується з рейдами, ударами крилатих ракет, розвідкою, обманом і радіоелектронною боротьбою, змушує росіян постійно гадати й думати, що ж вдарить по них наступного разу. Чорноморський флот не був розгромлений. Скоріше, ризик зазнати подальших втрат унаслідок постійних атак без чіткої можливості контратаки змусив російський флот відступити в більш безпечні райони на сході. Передчуття і страх перед наступною атакою мають таке ж значення, як і поточний бій. Принципи раптовості, маневру і цілі так само важливі, як і масовість. Для Росії вигоди від окупації морських територій на захід від Криму виявилися меншими, ніж передбачувані витрати.

Виходячи з цієї логіки, як цілі (тобто "причини" військових дій) для ройових формувань можна виділити три ролі та місії: нав'язування витрат, заперечення доступу до місцевості та виграш часу. Як оперативна мета застосування тактичного рою, логіка кожної місії говорить про різні вимоги і навіть унікальні організації завдань. Іншими словами, візуалізація та опис ролей і місій роїв допомагають у плануванні сценаріїв оборони та аналізі поєднання сил і функцій, необхідних для сучасного протистояння між великими державами.

Нав'язування витрат

Нав'язування витрат має довгу історію в стратегії протистоянь. У застосуванні до ройових ролей і місій теорія переваги полягає у співвідношенні сил і переконанні супротивника в тому, що витрати на певний курс дій непорівнянні з цінністю мети. Під час визначення послідовності тактичних дій основна увага приділяється силам супротивника і зміні їхнього процесу ухвалення рішень шляхом маніпулювання очікуваними витратами для досягнення вигоди.

Наприклад, китайські військові можуть спробувати захопити віддалені тайванські острови в межах спільної кампанії блокади і тиску. На додачу до десантних і повітряно-штурмових операцій Народно-визвольна армія може розгорнути амфібійні сили. Якщо сумарна вартість рою безпілотних повітряних і морських систем становить лише малу частину вартості крейсера з керованими ракетами Type 55 і/або десантного корабля Type 075, це змінює підхід китайських військових до спільної операції із силового вторгнення. Криві витрат змінюють курс дій. Недорогі, витратні рої впливають на перебіг гри, якщо вони змінюють процес ухвалення рішень супротивником.

У цьому сценарії велике значення має розвідка, яка створює чіткі вимоги до розвитку сил на найближчу та середньострокову перспективу (3-5 років). По-перше, Тайвань — це не Україна, і фронт там виглядатиме інакше. Недостатньо буде мати тисячі малих безпілотників, які тероризують солдатів Народно-визвольної армії на пляжі, або безпілотні швидкісні катери, що засмічують мінами літораль. І для оборони пляжу, і для захисту моря знадобляться далека розвідка, складні бойові мережі для передавання та об'єднання інформації в якісні сліди цілей, а також старе добре планування того, коли і де зробити наступний залп роєм. Ці вимоги ставлять на перше місце такі можливості, як багатоцільові платформи і платформи спостереження з широкою зоною дії, що об'єднують пілотовані і безпілотні групи. Завдання полягатиме в тому, щоб відчути момент і запустити рій швидше, ніж противник встигне зреагувати. Іншими словами, недорогі і витратні засоби вимагають наявності бойової мережі. І ця мережа має бути здатна передавати дані — включно з даними про якість цілей — між партнерами по коаліції за допомогою хмарних програм, що об'єднують дані з відкритих джерел, таких як THRESHER і SeaVision. Немає мережі — немає рою.

Заперечення доступу до місцевості

Стратегії, засновані на запереченні, мають довгу історію в дослідженнях безпеки. Традиційно ця концепція передбачає певні дії, які стримують військову міць противника. Оскільки військова міць багатовимірна, цей процес фрустрації може варіюватися від усунення можливостей і тактичної деградації до оперативного паралічу і зниження стратегічного ефекту. З погляду послідовності тактичних дій у часі та просторі, найпоширеніший підхід до заперечення зосереджений на місцевості та на тому, як зробити так, щоб супротивнику було дедалі важче утримувати ключові позиції на місцевості або просуватися. Ця логіка поширюється і на заперечення повітряного простору. У зв'язку з сучасними можливостями багато аналітиків бачать нові підходи до заперечення повітряного простору, що обмежують свободу дій противника, що часто пов'язано з досвідом України і корбетівськими підходами до морської могутності.

Повертаючись до наведеного вище сценарію, будь-яка спроба розмістити китайські збройні сили навіть на віддалених тайванських островах почнеться з ізоляції цілі повітряними та морськими силами. Якщо ці сили не зможуть підійти близько через дешеві засоби ППО — як повітряні, так і наземні — і морські лінії зв'язку, вкриті розумними мінами та швидкісними безпілотними катерами, що кружляють, наче акули, то операцію фактично зірвуть, свободу дій обмежать, а сили вторгнення зафіксують у часі та просторі.

Логістика також відіграє велику роль у цьому сценарії. Для позбавлення повітряних ліній зв'язку знадобиться поєднання дальніх ударів "повітря-повітря", що наражають на ризик повітряний простір на середніх і великих висотах, і розосереджених засобів ППО малої дальності, що обмежують використання повітряного простору на малих висотах. Що більше ці дії можуть використовувати наявні запаси ракет, як, наприклад, програма FrankenSAM в Україні або програма завдавання дальніх ударів Агентства перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони, то обмеженішим стає вибір противника.

Для підходів, заснованих на запереченні, має значення глибина арсеналу. Та ж логіка застосовна до мереж "розумних" мін і безпілотних надводних кораблів. Їхня користь полягає в уповільненні супротивника, що відкриває вектори атаки протикорабельних ракет дальнього радіуса дії та підводних човнів, які ховаються під поверхнею. Ніхто не боїться однієї міни. Ворога паралізує, коли сотні мін розкидані по ключових ділянках місцевості. І цей параліч – найкращий час для артилерійського удару.

Виграш часу

Вище військове мистецтво полягає в тому, щоб перемогти без бою, особливо коли до конфлікту залучені держави, що мають ядерну зброю. Починаючи з Сунь-Цзи і закінчуючи появою сучасної теорії стримування, військова сила відіграє подвійну роль – і як загроза, покликана формувати поведінку, і як меч. Тому рої Replicator мають також сприяти стримуванню звичайними засобами та надавати гнучкі можливості для врегулювання криз. На оперативному рівні основна увага при визначенні послідовності тактичних дій приділяється дружнім силам, а використання "обманок" і платформ, що витрачаються, дає змогу створити стратегічний простір для дипломатії та кризової комунікації.

Перш ніж китайська комуністична партія почне будь-які військові дії, вона, найімовірніше, спробує створити для них передумови. У цій стратегії управління кризою, найімовірніше, буде використовуватися загроза застосування сили, а не доконаний факт, навіть якщо вона передбачає збільшення військового розгортання і завдавання попереджувальних ударів. Якщо Сполученим Штатам і їхнім партнерам вдасться створити одноразові "рої", вони можуть — крім збільшення витрат і мінімізації вигод супротивника – спонукати до стриманості. Якщо знищити безпілотник вартістю 100 тисяч доларів, президенту США не доведеться виголошувати промову перед нацією, яка збільшує витрати на внутрішню аудиторію і сприяє запуску спіралі ескалації.

Розвідка і логістика підтримують конвенційне стримування в цьому сценарії. І знову: немає мережі – немає рою. Сполученим Штатам, а також їхнім партнерам і союзникам знадобиться час для попередження і можливість передавати інформацію взаємопов'язаною бойовою мережею. Ця мережа має об'єднати комерційні дані про все – від цін на сировинні товари в Китаї та схем залізничних перевезень до настроїв у соціальних мережах – з чутливою сигнальною розвідкою.

По-друге, супротивник повинен знати, що у вас досить глибокий арсенал. Рою недостатньо просто бути дешевим – він має бути простим у виготовленні з погляду часу та ресурсів і доступним для виробництва в кількох країнах-союзницях. Компанії, що пропонують дешеві рої без доведених виробничих можливостей, можуть давати помилкові обіцянки.

Ролі та місії — це тільки початок

Встановлення логіки використання Replicator і роїння може привести до більш масштабних змін в усьому Міністерстві оборони — від доктрини й організації завдань до підготовки та навчання. Що ще важливіше, це веде до створення координаційного центру для ефективнішого розподілу оборонних ресурсів у нову еру протистояння.

Нові теорії перемоги вимагають нових ешелонів і творчого поєднання концепцій і можливостей для послідовності тактичних дій у часі, просторі та цілях. Для того щоб уявити собі ці формування і визначити пріоритетність можливостей, необхідний набір оборонних сценаріїв, пов'язаних з основними планами і основоположними концепціями у військовій теорії.

Ця стаття є запрошенням до ширшого обговорення ролей і місій рою. Replicator – це хороша обіцянка, яку має бути реалізовано після виборів у 2024 році. Для цього необхідні відкриті дискусії та живий ринок ідей замість закритих робочих груп і зарегульованих польових експериментів. Міністерству оборони потрібні дискусії, варгейми і випробування, що підтримують більш гнучкий підхід до розробки бойових засобів, який часто не заохочується сучасною військовою бюрократією.

На основі початкового аналізу сценаріїв виникає кілька ідей для подальшого обговорення.

• По-перше, рою Replicator не існує без бойової мережі. І є причини скептично ставитися до успіху ініціатив з об'єднання сил, оскільки відомства часто з важкістю долають успадковану політику і процеси, які обмежують військові інновації. Є підстави і для обережного оптимізму щодо великих спільних ініціатив, таких як навчання Global Information Dominance, які зосереджені на реальних експериментах і плануванні, щоб уявити, як краще використовувати ШІ і машинне навчання в сучасному кризовому плануванні.
• По-друге, для реалізації перспектив "рою" необхідна чітка промислова політика в галузі оборони, в якій пріоритет віддається масовому виробництву і масштабованості, а не вишуканим прототипам і демонстрації технологій. Кількість все ще має власну якість. Роям потрібен глибокий арсенал і якнайменше або взагалі жодних перешкод, щоб їх могли створювати і використовувати партнери та союзники.

Про автора

Бенджамін Дженсен – доктор наук, професор стратегічних досліджень у Школі перспективних бойових дій Університету морської піхоти і старший науковий співробітник Лабораторії майбутнього в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. Він також є офіцером резерву армії США. Висловлені погляди належать автору і, як і його недоречна креативність, молодість і воля, є суто його власними і не відображають жодної офіційної позиції уряду чи промисловості.