Вузькопрофільні майстри: чому західні танки не є штурмовими машинами (фото)

Існує думка, що танки західних зразків, такі як Leopard 2, Abrams і Challenger 2, створювалися для виконання штурмових протипіхотних завдань. Водночас західні зброярі проєктували цю техніку з урахуванням іншого розуміння концепції ведення бойових дій, на відміну від фахівців у СРСР. Про особливості західних танків, які швидше є "вузькопрофільними майстрами", а не "універсальними солдатами", розповіли 11 березня оглядачі Defense Express.

У матеріалі йдеться про те, що під час створення танків західні та радянські конструктори спиралися на різні догми ведення війни, які мали принципові відмінності. Якщо для радянських інженерів відправною точкою була машина Т-34 як масовий і універсальний танк, то для західних фахівців вектор розвитку задала машина MBT-70, яка була спільним проєктом США та ФРН, створеним як відповідь на радянський Т-64.

Саме MBT-70 став прабатьком сучасних танків Leopard 2 й Abrams, зазначають експерти. Його концепція являла собою не універсальний танк, а мобільну протитанкову систему. Іншими словами, західні фахівці створювали засіб, який мав зупинити армаду радянських танків у разі вторгнення.

Ніяких фугасів

Зокрема, експерти звернули увагу на таку деталь, що спочатку 120-мм гармата Rh-120 для танків Leopard 2 не передбачала використання осколково-фугасних боєприпасів. І тут питання не в проблемі розробки таких снарядів, а в тому, що перед танками не ставили завдань, які передбачали б застосування таких боєприпасів. Водночас для боротьби з піхотою противника все ж таки був передбачений боєприпас DM12 або його американський аналог M830 HEAT-MP-T.

Важливо

"Контактом" по "Релікту": як танкісти РФ посилюють захист Т-90 у польових умовах (фото)

Оглядачі зазначають, що така ситуація тривала аж до 1990-х, доки в США не стали знімати з озброєння машину M728 CEV із короткоствольною 165-мм гарматою, яка вела вогонь спеціальними осколково-фугасними HESH-снарядами.

Ситуація змінилася вже до кінця 1990-х, коли Південна Корея попросила розробити спеціальний танковий боєприпас для боротьби з піхотними укріпленнями противника. Так з'явився снаряд M908 HE-OR-T, який є переробкою кумулятивного M830. Потім у 2004 з'явився протипіхотний снаряд M1028, а наприкінці 2000-х для Abrams і Leopard 2 з'явився снаряд DM11, що начинений вольфрамовими кульками та має можливість програмованого підриву.

Що стосується британських Challenger 2 з їхньою специфічною нарізною гарматою L30A1, то в них узагалі немає протипіхотних засобів ураження. Танк веде вогонь бронебійними, будинковими та HESH-боєприпасами.

Радянська школа танкобудування

На території СРСР інженери створювали кілька проєктів основних бойових танків. Ідеться про такі машини як Т-64Б, Т-72 й Т-80. Їх розробкою займалися три різні КБ — у Харкові, Ленінграді й Нижньому Тагілі. Ще в 50-х роках радянські зброярі пішли шляхом універсалізації, відмовившись від градації на легкі, середні та важкі танки.

У підсумку вийшли машини з різними позначеннями в назві. Вони мали однакові озброєння, приціли й електроніку, але різнилися за трьома основними вузлами — двигун, механізм заряджання та ходова частина.

Основним осколково-фугасним снарядом став боєприпас ЗВОФ36 для танкових гармат Д-81. Однозначно цей снаряд передбачає знищення піхоти противника, оскільки наведена площа його ураження дорівнює близько 300 кв. м.

Висновки

Отже, західні танки залишаються спеціалізованими машинами, які призначені для боротьби з технікою противника. Тому їх не можна вважати штурмовою технікою в парадигмі масових радянських танків.

"Наявність у них протипіхотних боєприпасів — наслідок рішення хоча б чимось закрити відсутній у базовій версії функціонал, який не закладався під час розробки", — підсумували оглядачі.

Важливо

64-тонний снайпер: бійці Сил оборони розповіли про бойове застосування танка Challenger 2